Анатолій Дмитрович Заболо́цький (16 вересня 1935, Сида (село), Красноярський край — 16 січня 2026, Москва)  — радянський та російський кінооператор-постановник, фотохудожник, письменник, громадський діяч. Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976).

Біографія Анатолій Дмитрович Заболоцький народився 16 вересня 1935 року у селянській сім'ї села Сида, Краснотуранського району, Красноярського краю.

Середню школу закінчив в Абакані (Республіка Хакасія) 1953 року. У вересні 1954 року став навчатися на операторському факультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії.

Закінчивши ВДІКа (1959) з 1 жовтня 1960 року працював кінооператором на «Білорусьфільмі», де, за власним визнанням, «з головою пішов у роботу на студії, до 1969 року навіть не використовуючи належних відпусток»Шукшин в жизни и на экране [Текст] : записки кинооператора / Анатолий Дмитриевич Заболоцкий; Послесл.: А.Заболоцкий. — М. : Роман-газета, 1999. С. 5-6.. Внаслідок чого працював на кіностудіях «Талліннфільм», імені М. Горького, «Мосфільм». Брав участь у створенні 15 художніх і 8 документальних фільмів. Серед них «Альпійська балада», «Через цвинтар», «Пічки-лавочки», «Калина червона», «Слово для захисту», «Цілуються зорі», «Обрив» та інші. Виступив також як актор у фільмах «Слово для захисту», «Пічки-лавочки», як сценарист і режисер документальних фільмів «Слова матері» і «Дрібниці життя» (обидва — 1979).

Уже першу його роботу як оператора-постановника («Через цвинтар», 1965) помітили спеціалісти. Р. Юрєнєв у своїй рецензії на фільм «Талановитий початок» позначив, що оператор точно висловив задум режисера Віктора Турова у його дипломній роботі. Заболоцький цілеспрямовано нарощував відчуття напруженої атмосфери, того ж часу уникаючи почуття повної приреченості. Оператору вдалося передати настрій героїв глядачу та весь час підтримувати інтерес до подій на екрані, з цим важким завданням він впорався гідно. Однак у цій першій самостійній роботі Заболоцький ще не знайшов свого індивідуального стилюИванова В. Анатолий Заболоцкий // Операторы советского художественного кино: творческие портреты. М.: Всесоюзное объединение «Союзинформкино» Госкино СССР. 1982 с. 41Р. Юренев. Книга фильмов. М. с. 224.

З 1977 року займався художньою фотографією. Після 1983 року відійшов від кінематографічної діяльності, беручи участь лиш епізодично. За його словами: «Я покинув не кіно загалом, а лише те кіно, котре сьогодні культивується…»Николай Меженков. Анатолий Заболоцкий: Шукшина бы сегодня замалчивали / Вечерняя Москва, № 192 (24237) от 14.10.2005 года.

Вийшло 26 видань із фотографіями А. Д. Заболоцького — книги, альбоми, календарі. У тому числі два видання книги В. Бєлова «Лад», книга В. Солоухіна «Письма из Русского музея», ювілейне видання «„Слово о полку Игореве“ — 800 лет» за редакцією академіка Д. С. Лихачова, фотокнига «Лик православия». Неодноразово проводились фотовиставки робіт А. Д. Заболоцького в Москві (в Раді Федерації, Храмі Христа Спасителя, Манежі) в Абакані, Мінусинську та інших містах Росії.

Писав у мемуарно-публіцистичному жанрі. Публікувався в журналах «Москва», «Наш современник», «Роман-газета», «Роман-журнал XXI век» та інших. Широку популярність здобули спогади про соратника та друга В. М. Шукшина «Шукшин в кадре и за кадром. Записки кинооператора» (1998).

Жив у Москві. Член Московської міської організації Спілки письменників Росії, член редколегії народного журналу «Роман-газета».

Помер 16 січня 2026 року у віці 90 років.

Звання та нагороди Заслужений діяч мистецтв БРСР (1967). Заслужений діяч мистецтв РРФСР (1976). Заслужений діяч мистецтв Республіки Хакасія (1998). Премія Ленінського комсомолу (1979) — за фільм «Слово для захисту» (1976). Міжнародна премія Андрія Первозванного «За Віру та Вірність» (2005).

Фільмографія  — Зірка на пряжці ();  — Маленькі мрійники ();  — Останній хліб () (спільно з Ю. Марухіним);  — Через цвинтар ();  — Альпійська балада ();  — Житіє і вознесіння Юрася Братчика ();  — Божевілля ();  — Пічки-лавочки ();  — Калина червона ();  — Слово для захисту ();  — Цілуються зорі ();  — Обрив ();  — Нам не дано передбачити () (спільно з В. Межековим);  — Скаче козак крізь долину () (спільно з В. Межековим);  — Все попереду ().

Книги та публікації Шукшин в жизни и на экране: записки кинооператора / Анатолий Дмитриевич Заболоцкий; Послесл.: А.Заболоцкий. — М. : [б. и.], 1999. — 48 с. — (Роман-газета , ISSN 01316044 ; 10(1352)). — 20700 экз. Тяжесть креста. Шукшин в кадре и за кадром: (совместно с В. И. Беловым). М.: «Советский писатель», 2002. «Но не любить тебя, не помнить, я научиться не могу» / Хакасия, 7 августа 1999 года.

Література Н. К. Баранова. Заболоцкий Анатолий Дмитриевич. / Энциклопедия Республики Хакасия. — Т. 1. — Красноярск, 2007. — С. 206. Николай Меженков. Анатолий Заболоцкий: Шукшина бы сегодня замалчивали / Вечерняя Москва, № 192 (24237) от 14.10.2005. Алексей Анненко. Анатолий Заболоцкий: Всегда откуда-нибудь вынырнет надежда / Пятница, № 15 (501) от 14 апреля 2006 года. Виктория Катаева Анатолий Заболоцкий: На самом деле Шукшин бросил пить и вообще не торопился на тот свет / Собеседник. — 2014. — 24 июля.

Примітки

Посилання «Русский переплёт» Сподвижник Василия Шукшина // Абаканский городской портал