Старовільська вулиця — вулиця у Богунському районі Житомира.
Напрямковий топонім, колишня дорога до села (колишнього містечка) Вільськ, від якого й походить назва. Одна з найстаріших вулиць Житомира.
Характеристики Вулиця знаходиться в центральній частині міста, у Старому місті. Розпочинається з Троянівської вулиці, завершується виходом на майдан Короленка. Має перехрестя з вулицею Ольжича.
Вулиця орієнтовною протяжністю 600 м.
В напрямку від майдану Короленка до перехрестя з Троянівською вулицею організовано односторонній рух.
Історія
Виникла у XV — XVI ст. зі стародавнього шляху з тодішнього в'їзду до Житомира (нині Соборний майдан) у напрямку Вільська і далі на Черняхів. До середини ХІХ століття шлях брав початок з Соборного майдану, звідки також відгалужувалися шляхи на Сінгури (нині вулиця Леха Качинського), Бердичів (нині Велика Бердичівська вулиця), Київ (наразі Київська вулиця) та Черняхів (початок не зберігся, далі Покровська вулиця). Складовими частинами шляху на Вільськ, що збереглись дотепер є нинішні Старовільська вулиця, вулиця Перемоги, Метеорологічний провулок, вулиця Котляревського, вулиця Вільський Шлях.
Станом на 1781 рік частина шляху на Вільськ в межах тодішнього міста, між нинішніми майданами Соборним та Короленка, зокрема, ділянка, що є нинішньою Старовільською вулицею, мала назву Черняхівська вулиця. Забудова вулиці в межах нинішньої Старовільської складалась із окремо розташованих на земельних ділянках дерев'яних житлових будинків, була фрагментарною, а ділянки значні за площею, особливо з північного сходу, подекуди продовжуючись до Коденки. На розі з Троянівською вулицею утворився майдан, зі східного боку якого знаходилася поштова станція. Тоді це було так зване передмістя Поділ, що оточувало з півночі стародавнє місто.
З побудовою у 1850-х роках ділянки Брест-Литовського шосе від Соборного майдану у напрямку Новограда-Волинського (нині вулиця Перемоги, проспект Миру), початок Черняхівської вулиці зник до кінця ХІХ століття внаслідок забудови території, а вулиця перетворилась на другорядну. Вулиця тоді стала відома за назвою Старовільська (Стара Вільська).
Протягом ХІХ століття вздовж вулиці масово зводили цегляні (або дерев'яні обкладені цеглою) будівлі, серед яких, зокрема, прибутковий будинок Ланди (№ 13), будинок, в якому народився Олег Ольжич (№ 15), будинок поміщиці Коляновської (№ 28), про який згадував Володимир Короленко. До кінця ХІХ століття остаточно сформувалася забудова вулиці.
У 1928 році перейменована на вулицю Менделе (помилково вживалася назва Менделя).
Значна частина будівель зі східного боку вулиці (парні номери) була зруйнована під час Другої світової війни. Після Другої світової війни на місці зруйнованих постали двоповерхові житлові будинки.
На початку 1950-х років вулиці повернуто назву Старовільська.
У 1967 році отримала назву вулиця Чекістів.
У 1995 році вулиці Чекістів повернено історичну назву Старовільська.
На початку 2000-х років знесено двоповерховий будинок (№ 15), в якому народився Олег Ольжич. В 2010 році завалився будинок № 7 побудови першої половини ХІХ століття з реставрацією та надбудовою у 1950-х. В 2013 році знесено будинок поміщиці Коляновської (№ 28).
Примітки
Джерела Мокрицький Г. П. Вулиці Житомира /Енциклопедія Житомира. — Кн. 1 —Житомир: Вид-во «Волинь», 2007. — 640 с. Борис Дубман. Нариси з історії Житомира. Київ: ТОВ «Видавничий дім "Бук-Друк"», 2024 — 640 с. — Бібліогр.: с. 233-236. — ISBN 978-617-560-140-2. Офіційний геопортал Житомирської міської ради з використанням шарів «Топографічний план 1:2000», «Історичні плани», «Адресний реєстр», інструменту «виміряти відстань». Петро Ричков. Картографічні джерела до урбаністичної історії губернського Житомира.