Фредерік Волластон Хаттон (16 листопада 1836 р.– 27 жовтня 1905) - новозеландський вчений англійського походження, який застосував теорію природного відбору для пояснення походження та природи природної історії Нової Зеландії.

Біографія Фредерік Волластон Хаттоннародився в Гейт-Бертон, Лінкольншир, 16 листопада 1836 року, і був охрещений там 27 січня 1837 року. Він був другим сином преподобного Генрі Фредеріка Гаттона та його дружини Луїзи Волластон, дочки преподобного Генрі Джона Волластон.

Фредерік здобув початкову освіту в граматичній школі Саутвелла в Нотінгемширі, а потім в Королівській військово-морській академії в Госпорті, Гемпшир. Після недовгої служби мічманом у торговельній службі Гріна та трьох подорожей до Індії на кораблі «Альфред», він продовжив навчання на факультеті прикладних наук Королівського коледжу Лондона у 1854–1855 роках.

Кар'єра

Військові У 18,5 років 18 травня 1855 року Хаттон отримав звання прапорщика у 23-му (Королівському валлійському фузилерському) піхотному полку. Розміщений на Мальті з листопада 1855 року по 8 березня 1856 року, він брав участь у Кримській війні (9 березня – 21 липня 1856 року) та в Індійському повстанні (28 вересня 1857 року – 22 травня 1858 року) Приєднавшись до армії в Лакхнау Хаттон був присутній у другій битві при Канпурі та поверненні Лакхнау в березні 1858 рок Його було нагороджено медаллю за індійське повстання.

Він повернувся додому в червні 1858 року, був призначений інструктором мушкетної справи свого батальйону 2 листопада 1858 року і супроводжував свій полк на Мальту.

Повернувшись до Англії в 1860 році, присвятив певний час вивченню геології, Хаттон був обраний членом Лондонського геологічного товариства (FGS). Він також пройшов шестимісячний курс хімії з неорганічного аналізу у професора Джорджа Даунінга Лівінга в Кембриджі, а потім викладав у Сандгерсті.

У 1862 році його спочатку було призначено до Королівської кінної артилерії, а потім до 9-го уланського полку. 2 грудня 1862 року, він одружився з Енні Гугер Монтгомері в церкві Святої Трійці, Паддінгтон, Лондон, 4 лютого 1863 року. 11 вересня 1863 року був призначений до штабу Ірландії на посаду бригадного майора 2-ї піхотної бригади. Cox, Alfred, ed. (1886). Men of Mark of New Zealand (PDF). Christchurch, New Zealand: Whitcombe & Tombs (Limited). pp. 109–111 – via Internet Archive. Того ж року він опублікував статтю «Важливість знання геології для військовослужбовців» у журналі «Журнал Королівського об'єднаного військового інституту». У листопаді 1865 року пішов у відставку та продав свою армію.

Протягом цих років він «більш-менш геологізував на Британських островах, у частинах Німеччини, Франції, Італії, Сицилії, Криму, Гібралтарі та Швейцарії в Європі; на Мадейрі, Сент-Вінсенті (один з островів Сан-Верде) та Капській колонії в Африці, його остання робота про Мальту, «Нарис фізичної геології Мальтійських островів», була опублікована журналом «Геологічний» у квітні 1866 року після його служби.

Науковий Хаттони — Фредерік, Енні, їхні діти Еліс та Гілберт, а також двоє слуг — покинули Грейвсенд на кліпері «Квін зе Норт» 17 січня 1866 року, прямуючи у Нову Зеландію.

У травні 1867 року капітан Хаттон зголосився взяти на себе відповідальність за Оклендський музей і прагнув привести установу в належний порядок. Отримавши звання почесного куратора, він працював над упорядкуванням та класифікацією плутаних та непослідовно зареєстрованих колекцій. Він підготував виставку предметів, отримав додаткові зразки, артефакти тощо та працював над створенням музейної бібліотеки. Оклендський музей був переданий Оклендському інституту в жовтні 1869 року.

У 1867 році його найняв начальник Окленда для проведення геологічного дослідження нижньої частини річки Вайкато. 8 червня 1869 року він повідомив про відкриття значних вугільних басейнів між річками Марамаруа та Вангамаріно. Пізніше, у 1869 році, Хаттон з родиною переїхали до Вайкато, де він збудував парову льонопереробну фабрику в Черчиллі поблизу струмка Вангейп. Mildenhall, Esme; Burns, Rowan; Nathan, Simon (2013), "Transcriptions of Selected Letters from Frederick Wollaston Hutton to James Hector and Julius Haast" (PDF), Geoscience Society of New Zealand miscellaneous publication 133F (2 ed.), Geoscience Society of New Zealand Inc, ISSN 2230-4495 Campbell, J. D. (May 1984). "F. W. Hutton: The Auckland Years, 1866–1871". Newsletter. Geological Society of New Zealand. No. 64. Geological Society of New Zealand. pp. 22–29. ISSN 0431-2163. Однак підприємство Хаттона виявилося неекономічним.

Він приєднався до Геологічної служби Нової Зеландії в 1866 році, а в 1874 році став провінційним геологом Отаго. Водночас його призначили викладачем геології в Університеті Отаго та куратором музею там. Гаттон став професором біології в Кентерберійському коледжі в 1880 році, а в 1892 році був обраний членом Королівського товариства. Ближче до кінця свого життя Гаттон став президентом Королівського австралазійського союзу орнітологів. Він був першим президентом Новозеландського інституту з 1904 року до своєї смерті в 1905 році. Він був одним із перших віце-голів Новозеландського альпійського клубу.

Хаттон помер під час зворотного рейсу з Англії 27 жовтня 1905 року та був похований у морі біля Кейптауна, Південна Африка.

Його ім'я вшановано медаллю Хаттона та Меморіальним фондом Хаттона, що присуджуються за наукові праці, що стосуються зоології, ботаніки чи геології Нової Зеландії.

Еволюція У 1860 році він написав підтримуючу рецензію на працю Чарльза Дарвіна «Походження видів». У 1861 році він написав статтю на захист дарвінізму в тому ж журналі. Хаттон захищав Дарвіна від заперечень креаціоніста Адама Седжвіка, які він назвав «грубим іронічним перекручуванням».

Accompanied by Plates VIII and IX, Figures 1–9.

Includes Notes on the Edible Fishes of New Zealand by James Hector.

With appendices by J. G. Black and James McKerrow.

A complete list of all animals recorded in New Zealand. A popular edition. A revised and enlarged edition.

Сім'я Гаттон одружився з Енні Гугер Монтгомері, дочкою Вільяма Монтгомері та його дружини Елізабет Грем, у церкві Трійці в Паддінгтоні, Лондон, 4 лютого 1863 року. Серед їхніх дітей був Гілберт Монтгомері Гаттон (1865–1911) з Королівської інженерної ордени.

Зовнішні посилання

Various digitised writings of F. W. Hutton held by the Biodiversity Heritage Library