Дома́нов Анатолій Омелянович (16 серпня 1922, х. Березник, Прохоровський район — 9 серпня 1995, Маріуполь, Донецька область) — радянський військовослужбовець, повний кавалер ордена Слави, учасник другої світової війни, командир кулеметного розрахунку 89-го стрілецького полку, старшина — на момент подання до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Біографія Народився 16 серпня 1922 року у селянській родині на хуторі Березник Призначенського сільського поселення Прохоровського району. Після закінчення семирічки у школі працював у місті Харків на тракторному заводі.

У травні 1942 року був призваний до Червоної Армії, а вже вересні вступив в ряди діючій армії. На фронті став кулеметником.

Бойовий шлях та нагороди За час війни Анатолія Омеляновича було поранено 5 разів. Він жив із уламком, що засів у серця. Після прибуття зі шпиталю після четвертого поранення було зараховано командиром кулеметного розрахунку 89-го стрілецького полку 23-ї стрілецької дивізії. З цією частиною пройшов до кінця війни.

20 липня 1944 року в районі населеного пункту Жабінського району Бреськой області старший сержант Доманов зі своїм розрахунком станкового кулемету першим увірвалася на околицю села і відкрив нищівний вогонь по супротивнику. Будучи пораненим, він не залишив поля бою і продовжував вести вогонь з кулемету по противнику, що відходив. У цьому бою їм знищено 5 німців. За це наказом командира 23-ї стрілецької дивізії від 12 серпня 1944 старший він був нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.

27 вересня 1944 року у боях за населений пункт Завіда Латвійської РСР старшина Доманов замінив пораненого наводчика станкового кулемета. Вогнем із нього він знищив ворожий ручний кулемет разом із обслугою та до десяти солдатів і офіцерів противника. Це дозволило наступальним підрозділам успішно ввірватися в траншеї ворога». Був нагороджений орденом Червоної Зірки.

14 січня 1945 року при штурмі висоти на підступах до міста Варшава Доманов замінив командира взводу, що вибув з ладу, знищив кулеметним вогнем понад 10 супротивників. Наказом з військ 61-ї армії №394/н від 11 лютого 1945 року старшого сержанта Домана Анатолія Омеляновича нагороджено орденом Слави 2-го ступеня.

17 квітня 1945 року разом із взводом форсував річку Одра у районі населеного пункту Ной Глітцен. Посівши вогневу позицію, відкрив ураганний вогонь по супротивнику, прикриваючи переправу інших підрозділів. Замінив командира взводу, що вибув з ладу. У цьому бою Анатолій Омелянович знищив 2 снайпери, станковий кулемет, 15 солдатів супротивника.

28 квітня 1945 року в боях за місто Еберсвальде (північніше Берліна) знову замінив командира взводу та вміло підтримував вогнем кулеметів просування піхоти. Був тяжко поранений. День Перемоги зустрів у шпиталі. За останній бій нагороджений другим орденом Червоної Зірки, медалями.

15 травня 1946 року за зразкове виконання завдань командування у боях з німецько-фашистськими загарбниками старшина Анатолія Омеляновича нагороджено орденом Слави 1-го ступеня (№1508). Став повним кавалером ордена Слави.

Подальше життя Після демобілізації у 1948 році переїхав до міста Жданов (нині Маріуполь), де прожив решту життя. Член КПРС із 1969.

Понад 30 років працював на металургійному комбінаті імені Ілліча, пройшовши шлях від робітника до старшого терміста листопрокатного цеху. За сумлінну працю був нагороджений орденом Жовтневої Революції. Помер 9 серпня 1995 року. Похований у Маріуполі на Старокримському кладовищі.

Пам'ять

У селищі Прохоровка було встановлено його бюст на Алеї Героїв (вулиця Радянська).

Список нагород

Орден Слави III ступеня — № 345999 (указ 12.08.1944) Орден Слави II ступеня — № 27258 (указ 11.02.1945)

Орден Слави I ступеня — № 1508 (указ 15.05.1946) Два ордени Червоної Зірки (1944, 1945). Орден Вітчизняної війни 1-го ступеня (1985). Медалі: «За взяття Берліна», «За визволення Варшави», «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 гг.» (09.05.1945)

Література

Доманов / Енциклопедія Державного військово-історичного музею-заповідника «Прохоровское поле».  —М.: Фонд «Народная память», 2003. — С. 73-74; Дубров Б. І. Солдатська слава. — Київ, 1970. — С. 182; «Золотые звёзды прохаровцев» / Прохоровський центр. бібл. система, краєзнавець. сектор; сост. О.Л. Романенко. – Прохоровка, 2008. – С. 39; Лобода В. Ф. Солдатская слава. — М., 1963. Кн. 1. — С. 95.

Примітки

Посилання

Доманов Анатолій Омелянович / М. М. Рябченко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008.