Завод азотних добрив у Верресі – колишній виробничий майданчик на північному заході Італії.

В 1914 році у Верресі почала роботу бавовняна фабрика компанії Societa Costruzioni Brambilla, яка спиралась на використання продукції ГЕС Евансон. Наявність ресурсу електроенергії, а також те, що в 1930-х роках ця компанія отримала права на розробку в регіоні цілого ряду родовищ мідевмісних піритів, дозволили в 1933-му запустити завод азотних добрив, базовими процесами якого були:

- виробництво аміаку, що відбувалось одразу двома методами – за допомогою електролізу, який дозволяв отримати водень з води, та через газифікацію вугілля з отриманням водяного газу;

- виробництво сульфатної кислоти, яку отримували на основі спалювання піритів.

Первісно завод мав потужність у 9,6 тисяч тонн аміаку на рік, а не пізніше 1937-го цей показник довели до 12,9 тисяч тонн. Вироблений аміак використовували для продукування сульфату амонію (реакцією з сульфатною кислотою) та нітрату кальцію (можливо отримати обробкою вапняку нітратною кислотою, яку зазвичай також отримують з аміаку). Відомо, що в 1941 році у Верресі випустили 18 тисяч тонн сульфату амонію та 11 тисяч тонн нітрату кальцію.

З плином часу в Італії почався розвиток більш економічно ефективних виробництв аміаку на основі природного газу і в 1971-му завод у Верресі закрили.

Примітки