Нафтохімічний завод у Саррок — виробничий майданчик на італійському острові Сардинія.
У середині 1960-х на південному завершенні Сардинії у Саррок почав діяльність нафтопереробний завод компанії Saras, у складі якого в 1969-му стала до ладу установка каталітичного крекінгу, що продукувала значні обсяги пропілену. Це дало змогу прийняти рішення про організацію виробництва кумену, сировиною для якого є пропілен та бензен, а також виробництва ароматичних речовин — бензену та ксиленів. Власниками свореної для реалізації цього проєкту компанії Saras Chimica з 1970-го були компанії Anic (із групи Eni), Montedison та Saras з частками 60 %, 20 % та 20 % відповідно. Зацікавленість Eni пояснювалась тим, що вона споруджувала на Сардинії завод синтетичних волокон у Оттані, технологічний процес якого потребував параксилену. Що стосується Montedison, то серед її заводів був комплекс у Мантуї, який потребував кумену та етилбензену (супутній продукт при виробництві ароматичних речовин). Втім, вже у 1976-му Montedison та Saras продали свої частки Anic.
У 1971-му стало до ладу виробництво кумену, причому у другій половині того ж десятиліття (не пізніше 1979 року) воно також почало випуск тримеру та тетрамеру пропілену.
У 1972-му запустили комплекс ароматичних речовин, що здійснював каталітичний риформінг постаченої з сусіднього нафтопереробного заводу naphtha (легкі рідкі вуглеводні фракції С5 — С9) із отриманням суміші бензену, толуену та ксиленів (а також пентанів, фракції С9, пропан-бутанової фракції та паливного газу). Суміш фракціонували, при цьому толуен далі деалкілували з метою збільшення виходу бензену (втім, деалкілування толуену припинили вже у 1982 році, а фракцію С7 наразі відправляють на змішування з бензином). У 1974-му ввели в дію установку розділення та ізомеризації ксиленів, що давала змогу максимізувати вихід параксилену, а також вилучати етилбензен (на який припадало близько 20 % фракції С8).
У 1976-му стало до ладу виробництво нормальних парафінів, які виділяли з дизельного пального. Спершу він продукував лише одну фракцію C10 — C20, але не пізніше 1979-го вже мав у асортименті фракції C10 — C13, C14 — C17 та C18 — C20. При цьому в першій половині 1970-х компанія Italproteine (спільне підприємство BP та Anic) спорудило в Саррок завод потужністю 100 тисяч тонн на рік для виробництва Toprina G — призначеного для відкорму тварин білкового продукту, отриманого шляхом вирощування дріжджів Candida lipolytica на очищених н-парафінах. Втім, хоча дослідження показали безпечність Toprina G, проте через негативні результати подібних продуктів, призначених для людського харчування, так і не вдалось отримати державний дозвіл на початок виробництва (і в 1978-му BP полишила Italproteine).
Енергетичні потреби майданчику забезпечувала запущена в 1972-му власна ТЕЦ, що мала потужність у 52 МВт та 400 тонн пару на годину.
У 1992-му припинили виробництво кумену, продовжуючи використовувати обладнання лише для продукування олігомерів пропілену, а в 2001-му через відсутність ринкового попиту довелось взагалі зупинити цю установку. З іншої сторони, майданчик в цей же період отримав нові продукти — в 1992 році запустили продукування основи для мастильних матеріалів, яку отримували димеризацією н-олефіну фракції С14 (поставки останнього відбувались з належного тому ж власнику нафтохімічного заводу в Аугусті), а в 1994-му почався випуск псевдокумену, який виділяють з фракції С9 комплексу ароматичних речовин. Також в 1999-му були збільшені потужності з фракціонування ароматичних сполук з 2000 до 2880 тонн на добу, установки ксиленів з початкових 560 до 930 тонн на добу та виробництва метаксилену з 50 до 100 тисяч тонн на рік.
Що стосується власника, то ще в першій половині 1980-х Anic була поглинута компанією Enichem (об'єднала хімічний дивізіон групи Eni), а у 2002-му після розділу останньої нафтохімічні виробництва у Саррок перейшли до компанії Polimeri Europa (з 2012-го переменована на Versalis). При цьому в 1996-му виробництво нормальних парафінів продали німецькій компанії Condea зі складу групи RWE, а в 2001-му Condea сама була продана південноафриканській Sasol (також Condea придбала згаданий вище завод в Аугусті, що, зокрема, здійснює дегідрогенізацію н-парафінів).
У 2009 році у Саррок отримали 641 тисячу тонн naphtha, 281 тисячу тонн газойлю, 120 тисяч тонн паливного мазуту (за виключенням доправлених морем 142 тисяч тонн naphtha, всі інші надійшли з сусіднього НПЗ), 27 тисяч тонн толуен-ксиленової фракції, 14 тисяч тонн суміші ксиленів, 17 тисяч тонн неочищеного параксилену, 16 тисяч тонн фракції С9 (поставлені морським транспортом). Того ж року споживачам відправили 58 тисяч тонн бензену, 58 тисяч тонн метаксилену, 62 тисячі тонн ортоксилену, 77 тисяч тонн параксилену, 8 тисяч тонн суміші ксиленів, 11 тисяч тонн псевдокумену, 32 тисячі тонн етилбензену та 143 тисячі тонн н-парафінів (з них 102 тисячі тонн фракції C10 — C13, 0,5 тисячі тонн особливо чистої фракції С14, 39 тисяч тонн фракції C14 — C17 та 1,2 тисячі тонн фракції C18 — C20), при цьому, за виключення параксилену, який вивозили автотранспортом, всі інші поставки йшли морем. Також серед продукції рахувалось 0,45 тисячі тонн мезителену (1,3,5-триметилбензену).STORIA DEL SITO ED EVOLUZIONE NEL TEMPO DELL'ASSETTO PRODUTTIVO Consorzio per l'Area di Sviluppo Industriale di Cagliari (CASIC)
Примітки