Моніка Ечеверрія Яньєс (; 2 вересня 1920, Сантьяго — 3 січня 2020, там же) — чилійська журналістка, письменниця, акторка та викладачка літератури. Визначала себе як феміністку ще «до того, як люди стали так називати» і вважала себе «бунтаркою» та «анархісткою» перед обличчям неоліберального економічного курсу чилійського уряду. Довгожителька.
Біографія Народилася в аристократичній родині Хосе Рафаеля Ечеверрії Ларраїна та письменниці Марії Флори Яньєс. До восьми років жила у Франції зі своїм дідом — політиком Еліодоро Яньєсом Понсе де Леоном, якому довелося втекти з країни через диктатуру генерала Карлоса Ібаньєса дель Кампо. Коли вона повернулася до Чилі, встигла забути іспанську мову.
Вона навчалася у Monjas Esclavas del Sagrado Corazón de Jesús, яку пізніше назвала ретроградною школою. Потім вступила до педагогічного інституту Чилійського університету і згодом багато років працювала професором іспанської мови.
22 роки свого життя присвятила викладанню літератури. Ця діяльність не завадила їй розвивати своє покликання у театрі, де вона брала участь у різних постановках як акторка, режисерка та авторка.
Після військового перевороту 1973 року проти соціалістичного президента Сальвадора Альєнде Моніка Ечеверрія зі своїм чоловіком залишила Чилі, вирушивши до Англії, де вона викладала літературу та граматику в Технічній школі. Вони прийняли запрошення Кембриджського університету приєднатися до їхнього викладацького складу. Їхні діти Крістіан і Кармен і далі таємно боролися проти диктатури Августо Піночета. 1978 року повернулася на батьківщину. Після повернення очолила культурний центр у Сантьяго.
Померла у 99 років 3 січня 2020 року в Ла-Рейні, Сантьяго. Мала останнє бажання — бути похованою з червоною пов'язкою на очах — на знак солідарності з протестувальниками, які втратили зір через прицільну стрілянину карабінерів по очах під час придушення чилійських протестів 2019—2020 років — і написом mujeres por la vida, як відсилкою до чилійського феміністичного руху 1980-х, в якому вона боролася проти режиму Піночета.
Особисте життя 1944 року одружилася з архітектором та політиком Фернандо Кастільо Веласко. Мала з ним п'ятеро дітей: Кармен, Крістіан, Фернандо Хосе (один з лідерів так званої громади або секти Пірке), Хав'єр (загиблий в автокатастрофі на початку 1970-х років) та Консуело.
Літературна діяльність Під час навчання в університеті захопилася театром — працювала режисеркою дитячих вистав, писала п'єси, а 1955 року стала співзасновницею театру ICTUS. Вирізнилася як керівниця дитячого театру, і її найбільш успішними роботами стали «Quiquirico», «El circulo encantato», «Zambacanuta».
1993 року опублікувала свою першу прозову книгу «Antihistoria de un bluchador». На роботу над цією 500-сторінковою біографією профспілкового діяча Клотаріо Блеста у неї пішло вісім років. За цим твором вийшли й інші, переважно романи, засновані на долях реальних персонажів, як-от Віолета Парра, Мігель Краснов або генерал Піночет.
2016 року опублікувала «¡Háganme Callar!». У цьому автобіографічному творі із сумом згадувала своє привілейоване дитинство і проводила їдку та безкомпромісну критику «конверсос» — групи молодих мрійників, які відмовилися від своїх революційних ідей 1960-х, щоб прийняти сучасний неолібералізм.
Праці
Echeverría, Mónica (1993). Antihistoria de un luchador: Clotario Blest 1823—1990. LOM Ediciones. Echeverría, Mónica (1996). Agonía de una irreverente, історична література заснована на біографії Inés Echeverría Bello, Editorial Sudamericana, Santiago. Echeverría, Mónica (1999). Crónicas vedadas, Sudamericana, Santiago. У 2017 році було перервано з Catalonia with the name: Crónicas vedadas: Radiografía de la élite impune (2017). Echeverría, Mónica (2002). El vol de la memoria with Carmen Castillo, LOM, Santiago. Echeverría, Mónica (2005) Cara y sello de una dinastia, a novel about Agustín Edwards' family Echeverría, Mónica (2008) Krassnoff, Arrastrado por su destination, testimony, Catalonia, Santiago. Echeverría, Mónica (2010). Yo, Violeta, biography з Violeta Parra, Plaza & Janés, Santiago. Echeverría, Mónica (2012) Insaciables, with Patricia Lutz; novel o Augusto Pinochet, Plaza & Janés, Santiago. Echeverría, Mónica (2016). ¡ Háganme callar!, cronic, Ceibo Ediciones, Santiago. Echeverría, Mónica (2018) Agonía de una irreverente. Editorial Catalonia, Santiago.
Фільми
La colonia penal, Рауль Руїс, 1970. La luna en el espejo, Сільвіо Кайоцці, 1990. Días de campo, Рауль Руїс, 2004.
Примітки
Посилання