Елені Глікадзі-Арвелер (; , Афіни, Грецьке королівство — 16 лютого 2026) — грецька історикиня-візантологиня, професорка університету. 1967 року стала першою жінкою, яка очолила факультет історії університету Сорбонна та 1976 року стала першою ректоркою цього університету за 700 років його історії. 2008 року під час телевізійного шоу «Славетні греки» увійшла до сотні славетних греків усіх часів, під номером 86. Увійшла до списку послів доброї волі ЮНІСЕФ.
Біографія Народилася в Афінах 29 серпня 1926 року в сім'ї грецьких біженців з Малої Азії. Сімейне походження багато в чому визначило її подальші інтереси як історика. Закінчила філософський факультет Афінського університету. У роки потрійної германо-італо-болгарської окупації Греції взяла участь в Опорі, в лавах Національної всегрецької організації молоді, в одному осередку з грецьким композитором Маносом Хадзідакісом. Здобувши освіту, працювала дослідником у Центрі малоазійських досліджень — Афіни. 1953 року переїхала до Парижа для продовження навчання в Практичній школі вищих досліджень, де здобула ступінь доктора історії. За 2 роки перебування у Франції прийнята до Національного центру наукових досліджень Франції. 1964 року здобула титул директорки центру і 1967 року професора Сорбонни, одночасно здобула ступінь доктора мистецтва. Була директоркою Центру історії та культури Візантії і християнської археології.
У 1970—1973 роках працювала заступницею ректора Університету Париж 1 Пантеон-Сорбонна, а у 1976—1981 роках працювала на посаді ректора. Арвелер стала першою жінкою на цій посаді за всю історію університету.
Тут вона познайомилася і вийшла заміж за офіцера французької армії Жака Арвелера. У шлюбі з ним народила дочку. 1982 року президент Франції Франсуа Міттеран призначив її ректоркою Паризької академії та канцлеркою усіх паризьких університетів. Цю посаду Арвелер обіймала до 1989 року. З лютого 1989 року до серпня 1991 року призначена президентом Центру Жоржа Помпіду.
Крім іншого, президентка Комітету етики при Національному центрі наукових досліджень (Франція), Європейського культурного центру Дельфи (Греція) та почесна президентка Міжнародної асоціації Візантійських досліджень.
Її праці здебільшого належать до галузі візантології. Серед найзначніших її праць відзначають «Дослідження про правління Візантійської імперії у IX та X століттях» (1960), «Візантія і море» (1966), «Дослідження про організацію правління та громадську структуру Візантії» (1971), «Візантія, країна та території» (1976), «Політична ідеологія Візантійської імперії» (1976)[Ελένη Γλύκατζη-Αρβελέρ,Η Πολιτική Ιδεολογία της Βυζαντινής Αυτοκρατορίας, Ψυχογιός,1977], «Візантійська географія», «Історична географія середземноморського світу». Арвелер знана своїми ліберальними поглядами та поглядами на свободу виявлення ідей. Як вона сама заявила в одному зі своїх інтерв'ю: «Коли я була ректоркою Сорбонни, я ніколи не дозволяла поліціянтам входити до університету без моєї особистої присутності».
Вважається однією з найвидатніших університетських особистостей, особливо у візантології, з великою кількістю лекцій та виступів у Греції та за її межами. Серед її книг також відзначені «Смирна між двома турецькими окупаціями» (1975), «Діаспора у Візантії» (1995), «Створення Європи» (2000), «Чому Візантія» (2010).
Померла 16 лютого 2026 року у віці 99 років.
Нагороди та почесні звання Арвелер є членом-кореспондентом таких академій: Британська академія, Афінська академія наук, Берлін-Бранденбурзької академії наук і мистецтв, Болгарська академія наук, асоційована членка Королівської академії наук і мистецтв Бельгії. Має низку почесних наукових ступенів, й отримала такі нагороди-звання від французького уряду:
Орден Почесного легіону — командор Орден «За заслуги» — кавалер Великого хрестаhttps://www.legifrance.gouv.fr/jorf/id/JORFTEXT000026630693 Орден Академічних пальм — командор Орден Мистецтв і літератури — командор
1984 року нагороджена Олімпійським орденом.
Бібліографія Монографії
Збірники статей
Примітки
Посилання