Теоні Дракопулу (; 1885, Константинополь — , Афіни) — грецька акторка і поетеса, перекладачка. Як поетеса знана під псевдонімом Міртіотісса (Μυρτιώτισσα). Одна з найвідоміших жіночих постатей грецької поезії XX століття.

Сім'я

Народилася 1885 року в Константинополі в сім'ї Аристомениса Дракопулоса. Теоні була третьою дитиною в сім'ї, після сестри Аври та брата Арістотеліса. Батько, який служив перекладачем у посольстві Греції в Константинополі, походив зі знатного роду Каламогдартісів з Патр, здобув блискучу освіту і мав у своєму розпорядженні всі засоби, щоб надати гідну освіту дочці і задовольнити її ранні художні запити.

Через 6 років після народження Теоні її батька призначили генеральним консулом Греції на острів Кріт, який перебував ще під османським контролем, куди перевіз і свою сім'ю.

Театр За 2 роки перебування на Криті сім'я Дракопулосів остаточно влаштувалася в Афінах. Зі шкільного віку Теоні виявила схильність до поезії та театру: брала участь в аматорських виставах древньої драми, навчалася у драматичній Школі Гілла та відвідувала уроки у драматичній школі Королівського театру.

Як акторка вперше виступила в театрі Нова сцена Костянтина Христоманоса, де 1904 року взяла участь у постановці «Антигон» Софокла. Вона також виступала на сцені Муніципального та Королівського театру. Її любовна ідилія того періоду з поетом Петросом Зітуніатісом (1875—1909), який був на 6 років старший за неї, була перервана втручанням сім'ї. Сім'я також негативно поставилася до перспективи, що вона стане акторкою, і Теоні була змушена перервати свою театральну кар'єру. На вимогу сім'ї вона одружилася з дипломатом Спіридоном Паппасом, який був їй двоюрідним братом, і влаштувалася з чоловіком у Парижі, де, проте, продовжила театральну освіту в державній драматичній школі. Тут народила сина Георгіоса Паппаса, який теж став знаним актором грецького театру.

Вона писала пізніше:[….] А проте, я впевнена, що я сама підготувала своєму синові дорогу, якою пізніше він пройшов з тріумфом, оскільки до години, коли я народила його, єдине, що мене займало, єдине на що я звернула увагу в Парижі, був театр. Мій шлюб був невдалим. Я сама погодилася одружитися з двоюрідним братом, що прибув з Парижа побачити нас, і віддала перевагу всім молодим людям, яких я знала. Я не покохала його, але сподівалася, що наша родинна кров змішає повільно і наші душі. Я не мала рації. Яким би добрим він не був, чемним, освіченим, як би він не любив нашого сина і дбав про його освіту, у глибині душі він залишався чужим для мене. Однак він також любив театр і сприяв мені в Парижі відвідувати уроки, які давали відомі актори в офіційній державній драматичній школі. Моїми найкращими годинами були ті, які я проводила в тій заліШлюб тривав недовго. Після розлучення вона повернулася до Греції, де працювала викладачкою художнього читання в Афінській консерваторії. Вирішальними для її майбутнього поетичного виразу стали знайомство та любов до поета Лорендзоса Мавіліса. Після героїчної смерті Мавіліса в бою у Дріскоса (1912) під час Першої балканської війни, 27-річна Теоні Дракопулу звернулася до поезії, щоб висловити свій біль.

Міртіотисса

Поезія була виходом для романтичного та сентиментального характеру Теоні Дракопулу. Вона стала однією з найвідоміших жіночих постатей грецької поезії XX століття. У її поезії домінує інтенсивна лірика, і найчастішими її темами були природа і диптих любов-смерть. Як людина особливої чутливості, вона писала вірші з відчаєм про (тілесне) кохання, але й сповнені любові до природи, пронизані пристрастю та відвертістю. Згодом її поезія ставала дедалі більш «внутрішньою»: «Одяг плотський душа моя розтопила». Її талант визнали сучасні їй поети і вона отримала гарячого шанувальника її поезії в особі Костіса Паламаса, який беззастережно дарував їй свою повагу та написав прологи до її книг «Жовте полум'я» (1925) та «Крики» (1939)Ιστορικό Λεύκωμα 1968, σελ. 149, Καθημερινή (1998).

Міртіотисса видала свої поетичні твори «Пісні» («Τραγούδια», 1919), «Жовте полум'я» («Κίτρινες φλόγες", 1925), „Дари кохання“ („Τα δώρα της αγάπης“, 1932, премія Афінської академії), „Крики“ („Κραυγές“, 1939, Державна премія). 1953 році виданий збірник її поезії „Вірші“ („Ποιήματα“). Після передчасної смерті її сина, 1958 року, написала хроніку „Георгіос Папас у дитячі роки“ ("Γιώργος Παππάς στα παιδικά του χρόνια»), яку видали 1962 року.

1930 року опублікувала дитячу антологію в двох томах і переклала розмовною мовою «Медею» Евріпіда, а також переклала грецькою мовою вірші французької (греко-румунського походження) поетеси Анни де Ноай.

Останні роки Останні роки страждала на цукровий діабет. Померла від серцевого нападу в Афінах 4 серпня 1968 року, у 83 роки. Похована у сімейному склепі Дракопулосів на Першому афінському цвинтарі.

Пам'ять Вірші Міртіотиси видаються до сьогодні, а її називають «поетесою кохання». Крім цього, до її віршів часто звертаються грецькі композитори, зокрема Манос Хадзідакіс, який включив її «Люблю тебе» у свій «Великий еротичний» («Μεγάλος Ερωτικός»), разом з віршем Сапфо, С. Краунакіс включив її вірш «Ефіопія» у свій диск «Помираючи в Афінах», Нена Венецану написала музику до її вірша «Voluptas», до вірша «Кохання нібито» музика була написана двічі, Я. Спаносом і П. Тоніосом, Я. Спанос написав також музику до вірша «Пристрасть», К. Лівадас до вірша «Кроки».

Примітки

Джерела

«Αρχείο Ελλήνων Λογοτεχνών: Δρακοπούλου Θεώνη», Εθνικό Κέντρο Βιβλίου Μαυροειδή — Παπαδάκη Σοφία, «Μυρτιώτισσα», Μεγάλη Εγκυκλοπαίδεια της Νεοελληνικής Λογοτενν. Πάτση, χ.χ. Μερακλής Μ.Γ., «Μυρτιώτισσα», Η ελληνική ποίηση• Ρομαντικοί — Εποχή του Παλαμά — Μεταπολα Γραμματολογία, σ.490-491. Αθήνα, Σοκόλης, 1977 Γιώργος Μπαλούρδος, ΜΥΡΤΙΩΤΙΣΣΑ, μια παρουσίαση, Γαβριηλίδης 2002

Посилання