Чигиринська республіка (січень 1919 — березень 1920) - державне утворення, створене повстанцями Свирида Коцура в Чигиринському повіті Київської губернії взимку 1919 року.

Історія

На початку січня 1919 року загін Свирида Коцура перший в Київській губернії виступив проти Директорії і захопив Чигирин. 18 січня курінь червоного козацтва розповсюдив відозву до громадян Чигиринського повіту, в якій сповіщав: «...Червоні козаки на чолі з своїми вірними трудовому народу отаманами мусили повстати як один чоловік на боротьбу з Директорією і передати усю власть до рук трудового селянства та робітників. Власть ця повинна керувати так, щоб нашому українському народові з’єднатися з російським трудовим народом і вкупі з ним вести боротьбу з капіталістами та іншими гнобителями трудової людності, не порушуючи національних принципів кожного народу... На чолі всієї влади тимчасово стає військово-революційний комітет, котрому належить вся влада як в м. Чигирині, так і в повіті».

25 січня на заклик Свирида Коцура, до місцевого клубу прибули представники політичних партій та громадських організацій: комуністи-більшовики, соціалісти-революціонери, представники Бунду, чигиринського земства, міського самоуправління, союзу трудящих, союзу інвалідів, червоноармійських частин, союзу служащих земства, селянської спілки. Всього на з’їзд прибуло 54 делегати. Головою зборів обрано колишнього матроса Чорноморського флоту, представника Союзу трудящих всих професій, комуніста Михайла Брайка. За встановлення радянської влади проголосували 38 чоловік. У зв’язку з веденням бойових дій було створено військово-революційний комітет з представників «партій, що стоять на позиціях радянської влади».

Революційний комітет, що складався з 12 більшовиків та 12 лівих есерів, очолив Михайло Брайко. На зборах виступили командири куреня червоного козацтва «Тихоненко та Коцур, закликаючи до щирої, негайної та продуктивної роботи». В Наказі №1 Ревкому говорилося: «Революційний комітет взяв ... всю повноту влади в свої руки ... до скликання Повітової Ради (Совіта) Селянських, Робітничих та козацьких депутатів. Революційний комітет при своїй організації мав дуже велику допомогу від 1-го куреня Червоного Козацтва, особисто від товаришів Коцура і Тихоненка, з котрими Революційний комітет йде в своїй революційній роботі в повнім контакті». Своє правління Коцур розпочав із класового терору, за його наказом було розстріляно гетьманських «вартових», буржуа, чиновників, заарештовано 60 підозрілих осіб у Чигирині. Загони Коцура робили каральні акції проти «куркульських сіл», поміщицьких економій, влаштовуючи контрибуцію та конфіскацію продовольства на потреби революції.

За допомогою зброї Свирид Коцур намагався розширити свій вплив на інші території та частково захистити повіт від реквізицій, а то і просто грабунків, що чинилися «чужими» військовими частинами. Утримуючи під контролем залізницю, чигиринський ревком призначив свого уповноваженого на станцію Фундукліївка, що викликало обурення Бобринського ревкому. Через пограбування коцурівцями у березні 1919 року жителі сіл Оситняжка та Цибулеве підняли повстання проти влади отамана.

Політична орієнтація Чигиринської республіки зазнавала неодноразових метаморфоз. На окремих етапах вона була антиденікінською, антибільшовицькою (декларативно – прорадянською); близькою до анархізму; «сумішшю анархічних та національних гасел». Чигиринська республіка була остаточно знищена більшовиками в кінці березня 1920 року шляхом вбивства Свирида Коцура, з метою унеможливлення з'єднання його загону з Революційною повстанською армією України Нестора Махна.

Органи влади Вся повнота влади в республіці зосереджувалася в руках Чигиринського ВРК, революційного трибуналу (утворений 21 лютого 1919 року) та отамана С. Д. Коцура. Основною формою правління на місцях у республіці були вільні міські та сільські ради..

Територія Повстанці отамана в момент проголошення республіки контролювали територію Чигирин — Кам'янка — Суботів — Янич — Новоселиця — Іванівка та кілька навколишніх хуторів.

Література

Савченко В. Отаманщина. - Харків, Фоліо, 2011. - 380 ст.

Примітки