Тайхо́ Ко́кі (, ; — ) — японський спортсмен українського походженняСайт «Кіраку» , Українці у світі , Сайт йокодзуни Тайхо , професійний сумоїст, 48-й йокодзуна. Справжнє японське ім'я — На́я Ко́кі), , українське — Іва́н Маркіянович Бори́шко. Прозваний «великим йокодзуною 20 століття». До січня 2015 року був єдиним сумоїстом, який виграв Імператорський кубок 32 рази.
Біографія
Ранні роки Мати, Ная КійоРоки життя:1901 — 1973, походила із села Камоенай префектури Хоккайдо і була вчителькою з пошиття європейського одягу. Через сварку із батьками виїхала на Сахалін, де працювала в ткацькій крамниці. Там познайомилася з Маркіяном БоришкомРоки життя: 1885 або 1888 — 1960, вихідцем з України.
Маркіян Боришко народився, найімовірніше, 1885 року в селі Рунівщина Полтавської губернії (тепер — Зачепилівський район Харківської області; у цьому селі майже половина мешканців досі мають прізвище Боришко). 1900 року (за іншими даними — 1894) з родиною виїхав на Далекий СхідБоришко Маркіян Карпович // Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1 в складі групи українських переселенців. Мешкав з батьками на Сахаліні в селах Владимировка, Красний ЯрПоселення, засноване у 1888 році на березі річки Дуйка (нині — річка Велика Олександрівка), в 3 верстах від села Михайлівка. Про Красний Яр згадує в своїй книзі «Острів Сахалін» Антон Чехов. Село припинило своє існування на початку 70-х років XX століття., місті Александровськ, селі Риковське. Працював з геологічними експедиціями, зокрема з експедицією Петра Польового. 1905 року, після російсько-японської війни, Південний Сахалін перейшов під владу Японії. Маркіян Боришко брав участь у Першій світовій війні, дослужився до звання старшини. Пізніше, на антибільшовицькому боці, брав участь у Громадянській війні. Згодом — повернувся до Північного Сахаліну, де став власником винно-очисного заводу в місті Александровськ. Після встановлення 1925 року на Північному Сахаліні радянської влади — перейшов до контрольованого японцями Південного Сахаліну, до містечка Одомарі (тоді — префектура Карафуто, тепер — місто Корсаков Сахалінської області, Росії). Згодом мешкав у місті Сікука (нині — Поронайськ), де 1928 року одружився з Наєю Кійо. Уже наступного року вони заснували власну молочну ферму. У їхньому шлюбі народилося 3 синів і донька. Тайхо Кокі був наймолодшим з дітей, народився 29 травня 1940 року. Старших братів звали Масаесі (Володимир, народився 1928 року) та Кодзі (Костянтин, народився 1933 року), а сестру — Кацу (Катерина, народилася 1937 року)h[ttps://www.ukrinform.ua/rubric-culture/2622422-ekodzuna-ivan-borisko-tajho-koki-1-na-berezi-zatoki-terpinna.html Йокодзуна Іван Боришко — Тайхо Кокі.] 1. На березі затоки Терпіння // www.ukrinform.ua. — 2019. — 19 січня..
Під час Другої світової війни японський уряд став проводити жорстку політику щодо іноземців, тому 1943 року, за підозрою в шпигунській діяльності, поліція розлучила Маркіяна Боришка з сім'єю і помістила його в резервацію в селі Мікінай, де утримували вихідців з України та Польщі. Остаточно зв'язок Маркіяна Боришка з родиною розірвався 1945 року через окупацію Сахаліну військами СРСР. Дружину з дітьми депортували до Японії. Три роки — з 1945 по 1948 — Маркіян Боришко працював перекладачем з японської в органах радянської контррозвідки «СМЕРШ» 10-ї повітряної армії, поки у 1949 році за сфабрикованою справою про «антирадянську діяльність» його знову не позбавили волі на 10 років. 1957 року він був амністований, працював сторожем Сахалінського обласного музею, намагався розшукати родину в Японії. Помер 15 листопада 1960 року від запалення легень в обласній лікарні, у Южно-Сахалінську, нічого не знаючи про долю родини й успіхи сина.
Коли його дружина 1945 року повернулась додому, батьки відмовилися від неї як від жінки, що була одружена зі «шпигуном і росіянином». Через ці події малолітній Тайхо Кокі не запам'ятав батька, а мати ніколи не згадувала про нього, боячись за долю своїх дітей. Родина була змушена покинути оселю батьків Ная Кійо і постійно мандрувати по Хоккайдо в пошуках заробітку.
Онуки Тайхо - , Mudoho та Naja теж стали професійними борцями сумо.
Є інформація що Тайхо у 1965 році приїхав до Сахалину та відвідав могилу батька. ( інформація потребує підтверженя)
Кар'єра 1960 (у рік смерті батька) — Ная Кокі перейшов до вищого ешелону японської професійної ліги сумо (макіноуті), і тоді ж отримав приз за техніку боротьби. Став йокодзуною 1961 року.
1962 — виграв свій перший Кубок Імператора.
Тайхо — єдиний борець в історії сумо, який щорічно перемагав у вищій лізі макіноуті впродовж 12 років.
Закінчив кар'єру у 1971 році, одержав іменну ліцензію та очолив школу Тайхо-беяСучасна назва — Отаке-бея.
Після виходу на пенсію залишив школу зятю, але не пориває з нею зв'язків.
2011 — під час візиту до Японії Президент України нагородив Кокі Ная (Тайхо) орденом «За заслуги» III ступеня — за значний особистий внесок у зміцнення міжнародного авторитету України, розвиток українсько-японських гуманітарних відносин.Указ Президента України № 26/2011 від 12 січня 2011 року «Про нагородження К. Ная орденом „За заслуги“»
Відвідини України помічником Тайхо 2002 — Як ствержував у 2011 році колишній Президент Федераціі сумо України Сергій Коробко, за дорученням Тайхо в Україну приїхав його помічник з деякими подарунками. У тому числі передав гроші для змагань, які вже носили ім'я Кокі Тайхо. У Рунівщині зняв на відеокамеру місце, де стояла дідівська хата Тайхо, набрав води з криниці та трішки місцевої землі. Окрім того, щось передав від Тайхо посол Японії в Україні. Відтоді Кубок Кокі Тайхо розігрували в Україні деякий час щорічно.. Сам Тайхо вже доволі погано себе почував і нікуди їздити не міг.
Хронологія
1940, 29 травня — народився у префектурі Карафуто. 1947 — поступив до початкової школи Нісі містечка Іванай. 1956 — поступив до сумоїстської школи Ніносьо Секібе. Навчався під керівництвом одзекі Саґанохана. 1956, вересень — у віці 16 років вперше взяв участь у бойових змаганнях. 1959, травень — пройшов відбір до вищої ліги дзюрьо. Прийняв сумоїстське псевдо «Тайхо» — «Великий фенікс». 1960, січень — пройшов відбір до найвищої ліги макуноуті. 1960, листопад — здобув першу перемогу в турнірі ліги в Фукуоці, Кюсю. Отримав титул одзекі у 20 років. 1961, липень — переміг у турнірі найвищої ліги. 1961, вересень — переміг у турнірі найвищої ліги. Отримав титул йокодзуни у 21 рік, дві премії за хоробрість, премію за техніку бою, та одну премію золотої зірки. Наймолодший йокодзуна за всю історію сумо. 1971 — полишив бійцівський ринг. Перемагав 32 рази. З них двічі перемагав 6 турнірів підряд. Загалом був переможцем у 872 двобоях. Програв 182 рази. Пропустив 136 поєдинків. З них у найвищій лізі виграв 746, програв 144 і пропустив 136 боїв (83 % перемог у всіх двобоях). На пам'ять про 30 перемогу отримав титул старійшини Федерації сумо Японії. 1972, грудень — відкрив власну школу Тайхо. 1976 — отримав посаду заступника голови Відділу суддів Федерації сумо. 1977 — інсульт 1978 — отримав посаду директора Федерації сумо, голови Відділу регіональних федерацій. 1994 — отримав посаду голови Центру тренувань Федерації сумо. 1996 — отримав посаду заступника голови Відділу наставників Федерації сумо. 2004 — передав власну школу зятю Такаторі Такасіґе. 2005 — отримав посаду директора Музею сумо Федерації сумо. 2008 — вийшов на пенсію, полишив Федерацію. 2013, 19 січня — помер (72 роки) у Токіо, Японія
Основні нагороди 1969 — медаль пошани з синьою стрічкою. 1970 — велика премія Асоціації професійного спорту Японії. 1982 — гуманістична премія від Lions Clubs International. 1991 — почесний громадянин містечка Тесікаґа, Хоккайдо. 1996 — заслужений діяч спорту Японії 1997 — премія професійного спорту від Токійського American Club. 2000 — почесний громадянин префектури Хоккайдо. 2004 — медаль пошани з бузковою стрічкою. 2005 — особлива спортивна нагорода від газети Хоккайдо-сімбун. 2008 — почесний громадянин району Кото, Токіо. 2009 — заслужений діяч культури Японії. 2011 — Орден «За заслуги» III ступеня (Україна) 2015 — почесний громадянин Японії (титул присвоєно посмертно).
Результати Турнір Кюсю вперше відбувся 1957 року, а турнір Нагоя — 1958-го.
Примітки
Література Иванов О. «Сумо. Живые традиции древней Японии». — М., Стиль-МГ, 2004 г. ISBN 5-8131-0062-8
Див. також Ковалюк Роман Олексійович
Посилання Офіційна сторінка Тайхо Кокі Йокодзуна з українськими коренями Боришко Маркіян Карпович . // Зелений Клин. Енциклопедичний довідник /Укл. В. А. Чорномаз. — Владивосток: Вид-во Далекосхідного федерального університету, 2011. — С. 44. — ISBN 978-5-7444-2636-1 Ная Кійо. Мати Тайхо Кокі Гений сумо