Trans Europ Express, або Trans-Europe Express (TEE), — міжнародна залізнична служба першого класу у Західній та Центральній Європі, заснована в 1957 році та припинила свою діяльність у 1995 році. На піку своєї діяльності, в 1974 році, мережа TEE складалася з 45 поїздів, що з'єднували 130 різних міст,Haydock, David (June–July 1996). "The Second Demise of the TEE". Today's Railways, p. 22–24. Platform 5 Publishing (UK). . від Іспанії на заході до Австрії на сході та від Данії до Південної Італії.

Походження Перші рейси розпочалися 2 червня 1957 року за ідеєю Ф. К. ден Голландера, тодішнього президента-директора Нідерландської національної залізничної компанії (NS). TEE була мережею, що спільно експлуатувалася залізницями Західної Німеччини (DB), Франції (SNCF), Швейцарії (SBB-CFF-FFS), Італії (FS) та Нідерландів. Хоча деякі поїзди проходили через Бельгію з самого початку, Бельгійська національна залізнична компанія (NMBS/SNCB) приєдналася до програми лише у 1964 році. Люксембург (CFL) також приєднався пізніше.

Ідея полягала у створенні мережі швидких і комфортних транснаціональних поїздів, які були б привабливими для бізнесменів та інших постійних мандрівників. Усі поїзди були лише та вимагали сплати спеціальної доплати понад звичайну ціну квитка першого класу, розмір якої залежав від подоланої відстані.Nock, O.S. (1978). World Atlas of Railways. New York: Mayflower Books (original publisher: Artists House, London, UK). . Де це було можливо, розклади руху поїздів TEE були складені таким чином, щоб діловий мандрівник міг здійснити поїздку туди й назад протягом одного дня, а також мати час для ділової активності в пункті призначення. Кожен поїзд мав свою назву, і всі вони були експресами, що зупинялися лише у великих містах. Деякі з названих поїздів вже існували протягом кількох років до створення мережі TEE і були просто нещодавно позначені як Трансєвропейські експреси у 1957 році або пізніше. Наприклад, експлуатувався з 1953 року, а з 1951 року (як відродження поїзда часів до Другої світової війни). Мережа була запущена в 1957 році, поїзди обслуговували 13 різних маршрутів.

Зростання

З роками мережа розширювалася, додавши ще три країни: Іспанію (Renfe), Данію (DSB) та Австрію (ÖBB). Найбільшого розвитку система досягла у 1974 році. Однак з цих трьох лише Renfe стала членом TEE; через дві інші країни курсували поїзди TEE, але залізничні адміністрації ніколи не були її членами. Наприкінці 1970-х років мережа TEE складалася з 39 поїздів з різними назвами, які обслуговували 31 маршрут. На кількох маршрутах одночасно курсувало більше одного поїзда TEE; наприклад, на маршруті Париж–Брюссель було чотири поїзди TEE, які курсували в різний час доби.

Скорочення та кінець З кінця 1970-х років поступово все більше поїздів Trans-Europe Express замінювалися іншими поїздами, що надавали аналогічний вид обслуговування, але також мали . Ділові мандрівники все частіше використовували авіаперевезення. У 1971 році компанія DB повністю реструктуризувала мережу з появою нових аналогічних, але національних маршрутів InterCity, які додали другий клас у 1979 році, що призвело до послідовної зміни кількості маршрутів TEE та збільшення кількості маршрутів InterCity з часом. Впровадження служби TGV у Франції в 1981 році та її подальше розширення, разом із розширенням високошвидкісних залізничних ліній в інших європейських країнах, призвели до того, що ще більше TEE замінювалися внутрішніми високошвидкісними поїздами.

Після 1984 року більшість маршрутів було припинено, залишившись лише деякими національними рейсами (переважно) в Італії та Франції та дуже мало міжнародних рейсів. Більшість поїздів було замінено новою міжнародною міжміською мережею під назвою EuroCity, яка забезпечує послуги як першого, так і другого класу. Мережа EuroCity почала роботу 31 травня 1987 року, і з цієї дати останні міжнародні поїзди Trans-Europe Express, що залишилися, були перейменовані або скасовані, за винятком (перекласифікованого як EuroCity у вересні 1988 року), але за назвою позначення TEE продовжувало використовуватися для кількох внутрішніх поїздів, що курсували виключно у Франції, до 1 червня 1991 року.

У вересні 1993 року деякі колишні поїзди TEE, що здійснювали безпересадкові рейси між Брюсселем та Парижем (або навпаки), які були переобладнані на EuroCity та пропонували вагони як першого, так і другого класу, були перейменовані на Trans-Europe Express, але залишилися двокласними поїздами. Це сталося під час переходу експрес-послуг Париж-Брюссель на новий маршрут TGV, і спочатку включало поїзди , , та , всі чотири з яких обслуговували маршрут в обох напрямках. Однак до 1995 року єдиними поїздами з маркою TEE, що залишилися, були поїзди Île de France, що прямували на північ (поїзд 85), та Watteau, що прямували на південь (поїзд 88), поїзди протилежного напрямку з тими ж назвами вже були переобладнані на поїзди TGV (і отримали позначення), і ці два останні TEE були замінені поїздами TGV з 29 травня 1995 року, що знову поклало край офіційному використанню назви Trans-Europ Express. Ці кілька експресів Париж–Брюссель (або навпаки), що працювали з 1993 по 1995 рік, були єдиними поїздами з позначкою TEE, які перевозили вагони другого класу (фактично це були маршрути EuroCity). Кілька поїздів продовжували використовувати вагони з маркою TEE до 1 червня 1996 року, але самі поїзди більше не класифікувалися як TEE.

Культура Залізничне сполучення стало темою альбому 1977 року німецького електронного гурту Kraftwerk, музику якого семплували неодноразово, що втілило залізничні посилання в різноманітні музичні жанри. Одна з локацій з відеогри Earnest Evans 1992 року заснована на поїзді, що користується Trans Europ Express.

«Транс-Європейський експрес» також є назвою фільму 1966 року французького режисера Алена Робб-Грійє за участю Жана-Луї Трентіньяна.

Див. також

Примітки

Бібліографія

Посилання

Класика TEE. – Швейцарське товариство зі збереження рушійної сили та рухомого складу TEE rail.lu:The TEE in Luxembourg – images of TEE trains in Luxembourg