Локальна астрологія, або астрокартографія (англ. astrocartography), — це напрям астрології, який вивчає зв’язок між географічним положенням на Землі та астрологічними впливами, розрахованими на основі натальної карти людини. Метод використовується для аналізу потенційного впливу різних місць проживання, подорожей чи переїздів на життя, кар’єру, стосунки та внутрішній стан людини.
Астрокартографія є частиною ширшої галузі локальної астрології, до якої також належать астрогеографія, астрологічна геомантія та інші підходи, що враховують просторовий вимір астрологічного аналізу.
Загальний опис
В астрокартографії положення планет натальної карти проєктуються на поверхню Землі у вигляді ліній, які позначають місця, де певна планета перебуває на кутових точках гороскопа — Асценденті, Десценденті, Середині Неба або Нижньому Небі. Вважається, що перебування поблизу таких ліній підсилює вплив відповідної планети на життя людини. Метод застосовується для:
вибору місця проживання; планування міграції або тривалих подорожей; аналізу професійних і творчих можливостей у різних регіонах; вивчення психологічного та емоційного впливу середовища.
Історія розвитку
Давні витоки Ідеї, що лежать в основі локальної астрології, сягають давніх цивілізацій. У месопотамській, елліністичній та пізніше середньовічній астрології існували уявлення про зв’язок між:
знаками зодіаку та сторонами світу, небесними явищами та регіонами Землі, астрологічними прогнозами погоди й природних подій.
Ці концепції використовувалися в астрологічній географії та мунданній астрології для передбачення подій, пов’язаних із державами та народами.
Формування сучасної астрокартографії Сучасну систему астрокартографії розробив і популяризував американський астролог Jim Lewis (1941–1995). У 1970–1980-х роках він створив метод AstroCartoGraphy, який поєднав класичні астрологічні принципи з картографічною візуалізацією.
Джим Льюїс:
стандартизував метод побудови астрокартографічних карт; увів термін AstroCartoGraphy; опублікував низку робіт і навчальних матеріалів; сприяв поширенню методу серед професійних астрологів у США та Європі.
Його підхід став основою більшості сучасних астрокартографічних програм і досліджень.
Методологія Астрокартографічна карта будується на основі:
дати народження; точного часу народження; місця народження.
На глобальну карту наносяться лінії планет, які показують, де кожна планета:
сходить (ASC), заходить (DSC), перебуває в зеніті (MC), знаходиться в надирі (IC).
Тлумачення залежить від символіки планет, їх аспектів і індивідуальної натальної карти.
Зв’язок з іншими напрямами Локальна астрологія включає кілька взаємопов’язаних підходів:
астрогеографія — символічне співвіднесення регіонів із планетами та знаками; астрологічна геомантія — аналіз ландшафту, середовища та архітектури як мікрокосму; релокаційна астрологія — побудова натальної карти для іншого географічного місця.
Астрокартографія вирізняється саме глобальною картографічною візуалізацією астрологічних даних.
Наукова оцінка та критика Як і інші астрологічні практики, астрокартографія не визнається науковою дисципліною. Її методи не мають емпіричного підтвердження в межах сучасної науки й розглядаються як езотерична або символічна система інтерпретації.
Водночас астрокартографія широко використовується в межах астрологічної традиції як інструмент самопізнання та особистого вибору.
Джерела
The Psychology of AstroCartoGraphy. San Francisco, 1979. Lewis, J., Irving, K. The AstroCartoGraphy Book of Maps. New York: AstroCartoGraphy, 1997. A History of Western Astrology, Volume II. London: Continuum, 2009. Hand, R. Planets in Transit. Atglen, PA: Whitford Press, 1976. Alisa Mercury Locational astrology 2023 Brady, B. Predictive Astrology: The Eagle and the Lark. London: Weiser Books, 1992.
Дивіться також
Астрологічне програмне забезпечення