Копальня Малакальцетта – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія.
У другій половині XII століття Сардинію почали брати під контроль пізанці, що виявляли зацікавленість у сріблі, асоційованому з мінералом свинцю – галенітом. Відомо про існування в Малакальцетті біля сотні споруджених в пізанський період (що тривав до арагонського завоювання 1324 року) гірничих розробок, глибина яких могла перевищувати 80 метрів.
В 1872-му дозвіл на видобуток свинцю та срібла видали компанії Società Anonima delle Miniere di Montesanto, що протягом кількох років спорудила ряд штолень та змогла відслідкувати сімсот метрів галенітової жили, яка давала до кілограма срібла на тонну руди. Втім, значні проблеми створював притік підземних вод (для їх відводу прокладали тунелі для скиду води до порожнини, полишених стародавніми шахтарями), а витрати стабільно перевищували доходи від продажу.
В середині 1880-х рудник продали Società Anonima delle Miniere di Lanusei, а далі він перейшов до британської The United Mines Company. Нові власники в 1891-му запустили невелику механічну збагачувальну фабрику, що замінила ручні сита.
На початку 1900-х копальня Малакальцетта опинилась в руках компанії Societa Minero e Metallurgico di Pertusola, яка не стільки була зацікавлена у відновленні гірничих робіт, скільки у використанні збагачувальної фабрики. В 1907-му спорудили вузькоколійну залізницю для транспортування до Малакальцетти на переробку руди, видобутої в належній Pertusola копальні Аренас.
У 1930-х роках Pertusola узялась за розробку ділянок Монте-Кукчедду та Ніна і доповнила збагачувальну фабрику секцією флотації. Втім, того ж десятиліття роботи були в основному згорнуті.
В 1950-х копальня відновила діяльність, узялвшись спершу за переробку хвостосховищ. В подальшому розгорнули і масштабний видобуток, які досягнули в 1964-му піку з показником у 90 тисяч тонн вилученої руди.
В 1969-му рудники Pertusola пребрала на себе державна Società Piombo Zincifera Sarda, що в 1981-му вона перейшла під контроль компанії Societe Azionaria Minerario Metallurgica (Samim) зі складу групи Eni. У 1986-му Eni відокремила металургійний сектор від гірничодобувного та створила для управління останнім Società Italiana Miniere (SIM). Того ж 1986-го SIM закрила останні гірничі виробітки Малакальцетти.
Примітки