Рокудзо Такебе (; 1 січня 1893 — 19 січня 1958) — чиновник Міністерства внутрішніх справ Японії. Він обіймав посади губернатора префектури Акіта, генерального директора Бюро Канто, заступника голови Ради планування та головного секретаря Бюро Маньчжоу-Го.
Біографія Родом з префектури Ісікава, він народився в Нагасакі як четвертий син Наомацу Такебе, колишнього самурая домену Кага, директора та професора Префектурної нормальної школи Нагасакі. Після закінчення Четвертої середньої школи префектури Токіо та Першої вищої школи він з відзнакою закінчив юридичний факультет Токійського Імператорського університету (незалежної адміністративної установи) у липні 1918 року та був нагороджений срібним годинником. У жовтні 1916 року він склав адміністративну секцію Вищого іспиту на державну службу. У липні 1918 року він вступив до Міністерства внутрішніх справ і був призначений до Відділу префектурних та внутрішніх справ місцевого бюро як член Бюро префектурних та внутрішніх справ Токіо.
У жовтні 1919 року його було призначено директором уряду префектури Нагасакі та начальником Відділу сільського та лісового господарства Департаменту внутрішніх справ. Згодом він обіймав посади директора Відділу освіти префектури Фукуока, клерка внутрішніх справ та секретаря Бюро міського планування, начальника Відділу загальних справ та Відділу технічного обслуговування Архітектурного бюро Імперського агентства реконструкції столиці, начальника Відділу загальних справ Архітектурного департаменту Бюро реконструкції, начальника Відділу планування Секретаріату Генерального директора Бюро реконструкції, начальника Відділу документів Відділу документів Бюро реконструкції, начальника Відділу планування, начальника Відділу загальних справ Бюро реконструкції, секретаря Міністерства внутрішніх справ та секретаря Міністра внутрішніх справ, а також секретаря Міністерства внутрішніх справ та начальника Відділу бухгалтерського обліку Секретаріату Міністра.
У червні 1932 року його було призначено губернатором префектури Акіта. У січні 1935 року він перейшов до Бюро Канто, де обіймав посаду директора Секретаріату, а потім його президента. У січні 1939 року його було призначено заступником генерального директора Агентства планування та він обіймав посаду його президента. У липні 1940 року його було призначено генеральним секретарем Державної ради Маньчжоу-Го — посаду, яку він обіймав до свого звільнення наприкінці Другої світової війни у серпні 1945 року.
У вересні 1945 року його було інтерновано в Сибіру, а в липні 1950 року його було екстрадовано до Китайської Народної Республіки за підозрою у скоєнні воєнних злочинів та інтерновано в Центрі боротьби з військовими злочинами Фушуня. У 1956 році його було засуджено до 20 років позбавлення волі як воєнного злочинця Маньчжоу-Го Спеціальним військовим трибуналом Шеньяна, але через енцефаломаляцію, яка паралізувала його, його було достроково звільнено, і він зміг повернутися до Японії в липні 1956 року.『毛沢東の対日戦犯裁判』153頁。 Його могила знаходиться в саду Сюндзюен у місті Кавасакі.
Нагороди
Орден Вранішнього Сонця 4-го класу Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» Інші медалі
Примітки
Література
上田正昭他『日本人名大辞典』講談社、2001年。 歴代知事編纂会編『新編日本の歴代知事』歴代知事編纂会、1991年。 秦郁彦編『日本近現代人物履歴事典』東京大学出版会、2002年。 大澤武司『毛沢東の対日戦犯裁判 : 中国共産党の思惑と1526名の日本人』〈中公新書2406〉中央公論新社、2016年。ISBN 4121024060。 金源『撫順戦犯管理所長の回想』桐出版、2020年
Посилання
国立国会図書館 憲政資料室 武部六蔵関係文書