Wandel durch Handel (WdH, німецькою «Зміни через торгівлю»), також відомий як Вандель завдяки зв'язкам, — це політичне та економічне поняття, яке здебільшого пов'язане з німецькою зовнішньою політикою, яка передбачає, що розширення торговельних відносин з авторитарними режимами сприятиме їхній політичній трансформації. Хоча цей концепт найбільш тісно пов'язаний з Німеччиною, подібну політику проводили й кілька західних країн.

Після того, як цей принцип був центральним для політики Німеччини та Європейського Союзу з 1970-х років, він ще раз потрапив під пильну увагу після російського вторгнення в Україну у 2022 році. У квітні 2022 року європейський комісар з питань економіки Паоло Джентілоні заявив, що поняття «Wandel durch Handel», тобто досягнення змін через торгівлю, показало свої обмеження, стверджуючи, що «нам потрібно переосмислити наші відносини з автократичними режимами та зміцнити наші зв'язки з однодумцями». Аналогічно, європейський комісар з питань торгівлі Валдіс Домбровскіс, через чотири дні після початку російського вторгнення, заявив що «Використання торгівлі як інструменту тиску не втрачає обертів. Ми не маємо іншого вибору, ніж усвідомити цю реальність і пристосуватися до неї».

Передісторія Вже давно був помічений уявний зв'язок між торгівлею та уникненням конфліктів, причому деякі дослідники простежують його походження ще від текстів Стародавньої Греції. Філософу епохи Просвітництва Монтеск'є часто приписують створення концепції «м'якої торгівлі», яка стверджує, що торгівля має тенденцію до цивілізації. Ідея полягає в тому, що торгівля сприяє діалогу, а взаємна економічна залежність зменшує ймовірність конфліктів. Монтеск'є писав: «Де людські звичаї м'які, там існує торгівля; і де є торгівля, там людські звичаї теж м'які», а також що «природний ефект торгівлі полягає в тому, щоб сприяти миру».

Хоча цю концепцію часто пов'язують із Монтеск'є, простежити її можна й у ранніших джерелах, наприклад у працях Мішеля де Монтеня. Ця ідея була також поширена серед деяких філософів епохи Просвітництва, таких як Томас Пейн, який стверджував, що «якби торгівлі було дозволено діяти в тій універсальній мірі, в якій вона здатна, це викорінило б систему війни». Іншими пов'язаними з ним філософами є Вольтер, Сміт і Х'юм, а також Іммануїл Кант. Незважаючи на те, що сам Монтеск'є не використовує цей термін, саме його найчастіше пов'зують з філософією «м'якої торгівлі».

Політика Wandel durch Annäherung (англ.: «зміни через зближення») була вперше сформульована в 1963 році у промові Егона Бара перед Євангельською академією Тутцінга.

Ця політика розпочалася на початку 1970-х років і була спрямована проти Німецької Демократичної Республіки та інших комуністичних диктатур Східної Європи як частина «Східної політики». Започаткована ще за часів першого повоєнного соціал-демократичного канцлера ФРН Віллі Брандта, політика «ВдГ» стала однією з ключових засад послідовних соціал-демократичних урядів і досягла свого піку за правління канцлера Герхарда Шредера (1998—2005). Філософію «ВдГ» прийняли низка канцлерів та політиків, а також її підтримували або лобіювали лідери промисловості, профспілки та журналісти.

У 2007 році тогочасний міністр закордонних справ Франк-Вальтер Штайнмаєр Він опублікував розлогу статтю, у якій виклав власне бачення: ЄС, на його думку, є настільки унікальною та успішною моделлю міжнародної співпраці, що Росія неминуче стане «подібною до нас» завдяки «переплетенню інтересів» (Verflechtung). Він також стверджував, що загальноєвропейський мирний порядок і довгострокове розв'язання ключових питань безпеки можуть бути досягнуті лише у взаємодії з Росією, а не без неї чи, тим більше, у протистоянні з нею. Штайнмаєр допоміг у 2011 році прийняти Росію до СОТ.

За словами Стівена Блокманса з Центру європейських політичних досліджень, WdH залишалася дієвою політикою після падіння Берлінського муру, у період, коли Європейський Союз мав достатньо економічного та «м'якого» впливу, щоб підтримувати процеси демократизації. Проте, за словами Блокманса, цьому поклала край фінансова криза 2008 року: відтоді WdH перетворилася радше на «фіговий листок», що прикривав продовження комерційних відносин з авторитарними режимами.

Ангела Меркель, наступниця Герхарда Шредера на посаді канцлера, та її уряд тісно пов'язані з політикою WdH; фактично ця політика дала новий поштовх кар'єрі міністра закордонних справ Франка-Вальтера Штайнмаєра, який обіймав посаду з 2013 по 2017 рік, після чого став президентом. Водночас її критикували за те, що вона ставила бізнес-інтереси вище за публічні виступи проти порушень прав людини в Китаї.

До 2020 року декілька критиків, таких як Андреас Фульда, старший науковий співробітник Ноттінгемського університету, вважали, що політика WdH себе вичерпала. Незважаючи на це, міністр фінансів Німеччини Петер Альтмайєр заявив: «Я завжди був переконаний і досі вірю, що змін можна досягти завдяки торгівлі». Однак критика зросла в геометричній прогресії після вторгнення Росії в Україну у 2022 році.

Російське вторгнення в Україну Ця концепція знову опинилася під пильною увагою після вторгнення російського вторгнення в Україну. Після десятиліть тісної економічної співпраці з Росією та зростаючої залежності від її газу, вугілля й нафти, Німеччина та інші країни опинилися перед необхідністю розривати ці зв'язки, аби не допустити непрямого фінансування війни. Через сильну енергетичну залежність від Росії Німеччина стала останньою країною в ЄС, яка підтримала запровадження суворих економічних санкцій проти неї після вторгнення.

У своїй промові після вторгнення канцлер Німеччини Олаф Шольц оголосив про відхід від попереднього курсу, назвавши це «Zeitenwende» — переломним моментом. Через російське вторгнення німецькі політики відмовилися від політики WdH. Колишній генерал Бундесверу Ганс-Лотар Домрезе назвав WdH «спростованим». Вольфганг Кубіцький заявив, що «50 років моєї політичної роботи розчинилися в повітрі». Рольф Мютценіх, парламентський лідер СДПН, заявив, що "Європа терміново повинна визначити спільну економічну зовнішню політику… «З огляду на війну в Україні та її наслідки, йдеться, ймовірно, вже не про „зміни через торгівлю“ (Wandel durch Handel), а про „стабільність через торгівлю“ (Stabilität durch Handel)».

Російське вторгнення спричинило шок у німецькій політиці та призвело до глибокого переосмислення попередніх політик. Хоча критика лунала щодо всіх партій, особливо сильно піддавався осуду СДПН через сприйняту наївність. Die Welt назвала «торговельну дипломатію» Меркель «помилкою», написавши, що «те, що Німеччина та Європа пережили останніми днями, є не що інше, як зміна політики Меркель щодо гарантування миру та свободи через договори з деспотами». За словами Томаса Кляйне-Брокгоффа, віце-президента Німецького фонду Маршалла, «Німеччина вважала, що торгівля буде миротворцем, що взаємозв'язок завадить нам воювати один з одним […] Існувало переконання, що торгівля з Росією зокрема, з тим, що вона робить найкраще, а саме з нафтою та газом була стратегією миру. Але ця стратегія зазнала невдачі.»

На міжнародному рівні ця політика також зазнала різкої критики. У статті про тих, хто «найбільше винен у помилковому підході Німеччини», Politico написало, що «Рідко коли впевненість країни в собі та своєму місці у світі була так цілком зруйнована за одну ніч», вважаючи при цьому всю країну співучасником у продажу своєї «душі» Росії. Після війни політики таких діячів, як Ангела Меркель, потрапили під пильну увагу як усередині країни, так і за кордоном, зокрема, зелене світло для «Північного потоку-2» навіть після анексії Криму у 2014 році та початку війни на Донбасі. Аналогічно, політика президента Франка-Вальтера Штайнмаєра, колишнього канцлера Герхарда Шредера та інших німецьких бізнес-лідерів і урядовців зазнала різкої критики. За словами Крістофа Хойсгена, головного радника Ангели Меркель із зовнішньої політики до 2017 року, Штайнмаєр був одним із головних прихильників ініціативи Шредера щодо «Північного потоку-2» у складі уряду Меркель разом із Зігмаром Габріелем. 12 квітня 2022 року Штайнмаєру було відмовлено у візиті до українського уряду в Києві через його минулу політику та зв'язки зі Шредером. Джо Кезер з Siemens, якого Politico назвав тим, хто найбільше наполягав на поглибленні зв'язків, також вибачився за попередні зауваження, заявивши: «Я був серед тих, хто вірив у принцип WdH. У травні 2022 року Штайнмаєр назвав свою минулу політику щодо Росії „провалом у багатьох питаннях“, частково спричиненим довгостроковою культурою ігнорування попереджень країн Східної Європи, особливо після 2014 року

Критикуючи політику WdH, міністр закордонних справ Великої Британії Ліз Трасс заявила, що замість того, щоб забезпечити демократизацію в Росії, Путін „взяв гроші від нафти і газу та використав їх для консолідації влади та отримання важелів впливу за кордоном“. Вона також зазначила, що WdH припущення, що економічна інтеграція є рушійною силою політичних змін не спрацювало». За словами Василя Черепанина з Центру візуальної культури в Києві, WdH «був просто маскуванням, обманом, який дозволяв німецьким корпораціям весь цей час підтримувати зв'язки зі своїми російськими колегами-олігархами». Аналогічно, філантроп та економіст Джордж Сорос різко розкритикував політику колишньої канцлерки Меркель на Всесвітньому економічному форумі 2022 року, звинувативши її «спеціальні угоди» з Москвою в тому, що Європа стала залежною від російського газу, а також розкритикувавши її за те, що вона зробила «Китай найбільшим експортним ринком Німеччини».

7 червня 2022 року Меркель дала своє перше публічне інтерв'ю після того, як залишила посаду в попередньому році. Вона заявила, що ніколи не жила ілюзіями щодо того, що політика WdH зможе реально змінити авторитарну поведінку Путіна, підкресливши, що в своїй політиці вона «не була наївною». Вона також стверджувала, що неодноразово попереджала союзників, що Путін хоче "знищити ЄС, оскільки він розглядає його як попередника НАТО ". Вона не пояснила свого нерозуміння масштабів часу та того, як це поєднується з поглибленням залежності від російського газу, обмежившись лише тим, що вважає за доцільне підтримувати «принаймні якісь торговельні відносини».

25 жовтня 2022 року Штайнмаєру дозволили відвідати Київ, де він зблизився із Зеленським. Польський професор міжнародних відносин Славомір Дембський заявив, що політика WdH «не змінила Росію, але змінила Німеччину», завдяки популяризації «бізнес-моделі, що базується на взаємозв'язках бізнесу, політики, спецслужб і кримінального світу».

Див. також

Путінверстехер

Посилання