Барон Гуго Моріц Антон Генріх фон Оберніц (; 16 квітня 1819, Бішофсвердер — 18 вересня 1901, Бад-Гоннеф) — німецький воєначальник, генерал піхоти Прусської армії, генерал-ад'ютант імператора Вільгельма.

Біографія

Гуго був сином прусського майора у відставці Фрідріха Карла Моріца фон Оберніца (1786–1844) та його дружини Вільгельміни, уродженої Естеррайх (1779–1832).

Після навчання в кадетських школах у Кульмі та Берліні, Оберніц 18 серпня 1836 року вступив до 4-го піхотного полку Прусської армії в званні другого лейтенанта. До 1852 року він дослужився до звання гауптмана, у 1856 році став майором, а в червні 1861 року отримав звання оберстлейтенанта. З весни 1863 року він командував Гвардійським фузилерським полком. 6 червня 1865 року його було призначено членом навчальної комісії Військової академії в Берліні. Під час Австро-прусської війни він очолював 1-шу гвардійську піхотну бригаду у складі Другої армії під Соором та Кенігінгофом проти австрійців. У вирішальній битві під Кеніггрецем 3 липня його війська захопили 40 гармат та село Хлум. За цей вчинок Оберніц був нагороджений орденом Pour le Mérite 17 вересня 1866 року та підвищений до генерал-майора 29 вересня 1866 року. З 1868 по 1871 рік він служив інспектором стрільців та піхоти.

Будучи командиром Вюртемберзької польової дивізії у Французько-прусській війні 1870/71 років, він мав великі успіхи в битвах під Вертом та, у складі 2-го армійського корпусу під командуванням генерала Едуарда фон Франзецкі, в облозі Парижа. За ці заслуги Оберніц отримав грант у розмірі 100 000 талерів.

22 жовтня 1871 року він став командиром 14-ї дивізії в Дюссельдорфі. 11 червня 1879 року його було призначено командувачем-генералом 14-го армійського корпусу в Карлсруе, посаду, яку він обіймав до виходу у відставку в серпні 1888 року. Тим часом 11 червня 1879 року Оберніца було підвищено до генерала піхоти, а 22 березня 1884 року його було призначено шефом гренадерського полку «Король Фрідріх Великий» (3-й Східно-Прусський) № 4. 18 серпня 1886 року він відсвяткував свій п'ятдесятий ювілей служби.

Після виходу на пенсію в 1888 році він та його дружина Анна, уроджена фон Узедом (1839–1913), придбали віллу в Бад-Гоннефі, побудовану між 1849 і 1851 роками паном Віссером. Сьогодні вона стоїть на території Рейнклініки під назвою «Вілла Модерзон». Надгробок Гуго фон Оберніца досі можна побачити на старому цвинтарі Бад-Гоннефа, хоча бронзового прусського орла звідти вкрали у 1988 році. У нього було кілька дітей з дружиною, зокрема:

Фрідріх Вільгельм Віктор Моріц Фердинанд (1860–1909), прусський урядовий радник, одружився 26 травня 1891 року (розлучився 5 березня 1904 року) з Марією фон Нізеванд (нар. 1870) Артур Рудольф Едуард (нар. 1873), прусський майор, одружився 27 квітня 1898 року з Гедвіґою Гюнтер (нар. 1876)

Нагороди

Хрест «За вислугу років» (Пруссія) (25 років) Орден Залізної Корони 2-го класу (Австро-Угорщина; 1862) Орден Леопольда (Австрія), командорський хрест (1864) Орден Корони (Пруссія) 3-го класу (14 січня 1865) Pour le Mérite (20 вересня 1866) Пам'ятний хрест за кампанію 1866 Орден Альберта (Саксонія), великий хрест (1868) Орден Фрідріха (Вюртемберг), великий хрест (1868) Залізний хрест 2-го і 1-го класу Почесний громадянин міста Штутгарт (1870) Орден «За військові заслуги» (Вюртемберг), великий хрест (28 грудня 1870) Військовий орден Святого Генріха, командорський хрест 2-го класу (3 січня 1871) Орден Святого Георгія 4-го ступеня (Російська імперія; лютий 1871) Орден Червоного орла 2-го класу із зіркою, дубовим листям і мечами (1871) 1-го класу з мечами на кільці (18 січня 1874) великий хрест (22 березня 1880) Королівський орден дому Гогенцоллернів, великий командорський хрест (8 вересня 1877) Орден Церінгенського лева, великий хрест (1880) Орден Чорного орла з ланцюгом орден (16 вересня 1885) Орден Вірності (Баден) (1886) Орден дому Ліппе, почесний хрест 1-го класу Медаль «за військові заслуги» (Ліппе) Орден Вендської корони, великий хрест із золотою короною Хрест «За військові заслуги» (Мекленбург-Шверін) 1-го класу Орден Білого орла (Російська імперія) Орден Слави (Туніс), великий офіцерський хрест Столітня медаль

Примітки

Література

Statistisches Amt der Stadt Stuttgart (Hrsg.): Chronik der Kgl. Haupt- und Residenzstadt Stuttgart 1901. Greiner & Pfeiffer, Stuttgart 1901, S. 16ff2. (Digitalisat). Kurt von Priesdorff: Soldatisches Führertum. Band 8, Hanseatische Verlagsanstalt Hamburg, o. O. [Hamburg], o. J. , DNB 367632837, S. 69–73, Nr. 2486. Daheim: Ein deutsches Familienblatt mit Illustrationen. 1870, Band 6, S. 785. Digitalisat

Посилання

Оберніц на сайті The Prussian Machine.