Джон Бротон (нар. 1952) — австралійський астроном- аматор і художник. Він належить до кола дослідників, які зробили найбільший внесок у відкритті малих планет. Центр малих планет приписує йому понад тисячу знахідок, зроблених протягом 1997-2008. Бротон проводить спостереження здебільшого у влісній обсерваторії Ріді-Крік (428) у Квінсленді, Австралія .
У 2002 році Планетарне товариство включило Бротона до переліку п’яти астрономів, які отримали «Грант Юджина Шумейкера на дослідження навколоземних астероїдів» для підтримки його роботи з дослідження навколоземних астероїдів. Фінансування дало можливість придбати камеру із зарядовим зв'язком, яку він спершу встановив на 10-дюймовий телескоп типу SCT. Пізніше Бротон перейшов на власноруч створений 20-дюймовий телескоп із співвідношенням f/2.7, на якому вперше провів спостереження 10 квітня 2004 року.
У 2005 році на честь Бротона назвали астероїд 24105 Бротон. Через кілька років він теж став лауреатом загальнонаціональної австралійської нагороди - Медаль Пейджа (2008).
Відкриття та дослідження Бротон винайшов чотири навколоземні об'єкти, двоє з яких належать до категорії потенційно небезпечних астероїдів (PHA). Одне з його найвизначніших відкриттів — астероїд Apollo знайдений у ніч цілковитого запуску 20-дюймового телескопа 11 квітня 2004 року. Це один із лише 157 відомих PHA кілометрового розміру та найбільше тіло такого типу, відкрите астрономом-аматором. Короткоперіодична комета 513P/Broughton була винайдена ним у жовтні 2005 року. Через дев'ять місяців за нею з'явилася гіперболічна комета C/2006 OF2 (Broughton) на відстані близько 7,7... а.о. від Сонця та більш ніж за два роки до досягнення перигелію .
У 2003 році він почав слідкувати за покриттями астероїдів, роблячи експозиції з ПЗЗ-матриць та вимірюючи наслідкові зниження яскравості. Згодом він розробив методи та програми для полегшення спостережень, визначення часу та аналізу. До 2010 року він почав використовувати чутливі відеокамери і почав проектувати телескопи, які краще підходили для польових робіт на кількох станціях, ніж ті, що є комерційно доступними, що завершилося розробкою складних телескопів альт-альт помірного розміру, достатньо компактних, щоб їх можна було брати з собою в будь-яку точку світу у стандартному багажі авіакомпанії. У 2011 році він відкрив метод визначення розмірів астероїдів шляхом інтегрування результатів окремих покриттів. Таблиці періодично оновлюються і тепер включають понад 500 астероїдів. Примітки