Коронна колонія Північного Борнео () — коронна колонія на острові Борнео, заснована в 1946 році невдовзі після розпуску Британської військової адміністрації. До нової коронної колонії під час її формування приєдналася Коронна колонія Лабуан. Після утворення Малайзії 16 вересня 1963 року вона була реорганізована в штат Сабах.
Передача решти островів 16 жовтня 1947 року відповідно до договору, підписаного між Великою Британією та Сполученими Штатами Америки, управління Черепашачими островами та Мангсі британці передали уряду Філіппін. Зараз острови є частиною Південно-Західного Тагальського регіону (МІМАРОПА) та Автономного Регіону Бангсаморо у Мусульманському Мінданао (БАРММ).
Адміністрація
Губернатора коронної колонії Північний Борнео призначив король Георг VI, а пізніше королева Єлизавета II.Frans Welman (9 March 2017). Після утворення Федерації Малайзії в 1963 році титул було змінено на Янг ді-Пертуа Негара, а згодом у 1976 році на «Туан Янг Терутама Янг ді-Пертуан Негері Сабах» (Постанова № 17/1976 Конституція (Поправка) (№ 2)), що означає «Його Високоповажність, Губернатор Сабаху» або «Його Високоповажність Глава держави Сабах», а призначення пізніше здійснив Янг ді-Пертуан Агонг (король Малайзії).
Виконавча та Законодавча ради були створені в жовтні 1950 року, замінивши тимчасову Консультативну раду, яка існувала з липня 1946 року. Виконавча рада, яка консультувала губернатора з питань політики, складалася з трьох членів за посадою (головного секретаря, фінансового секретаря та генерального прокурора), двох призначених офіційних членів та чотирьох призначених неофіційних членів. Законодавча рада складалася з губернатора як голови, трьох членів ex officio, дев'яти призначених офіційних членів та десяти призначених неофіційних членів. Губернатор зазвичай призначав неофіційних членів із списків імен, поданих представницьким органом. Розвиток демократичних інститутів у Північному Борнео відбувався набагато повільніше, ніж у сусідньому штаті Саравак.Government of North Borneo.
Для місцевого управління колонія була розділена на чотири резидентури, які контролювалися резидентом, і які були поділені на округи, що контролювалися окружними комісарами. Окружний комісар острова Лабуан підпорядковувався безпосередньо Головному секретареві. Округи були поділені на підокруги, які контролювалися помічниками окружних комісарів. Більшість окружних комісарів були експатріантами, тоді як більшість помічників окружних чиновників були найняті на місці.
За виконання дрібних адміністративних завдань кожного району відповідали сільські голови. Голови звітували перед вождями, які, у свою чергу, звітували перед районним урядовцем. Вожді головували в місцевих судах, які розглядали порушення місцевих звичаїв та ісламського права. Районні урядовці також могли діяти в як магістрати та мали юрисдикцію щодо цивільних позовів, порушень законів колонії та правопорушень проти кримінального кодексу.
У 1951 році Постанова про розвиток сільських районів передбачала створення місцевих органів влади в сільській місцевості. Перший такий орган був створений в окрузі Кота-Белуд 1 січня 1952 року під керівництвом окружного та помічника окружного комісара. Члени місцевого органу влади були повністю призначені і представляли як корінне населення, так і китайське населення Кота-Белуда. Ця модель повторювалася по всій території в процесі створення інших сільських органів влади.
1 липня 1954 року набув чинності Указ про міське самоврядування, який дозволив створити міські адміністрації, міські ради та муніципальні ради. Джесселтон і Сандакан стали районами міських рад, як і Тавау і Лабуан у 1955 році. Члени місцевих рад повністю призначалися губернатором, хоча неофіційні члени повинні були становити більшість.
Примітки
Додаткова інформація
Британське Північне Борнео стає коронною колонією Архів історії. Державний архів Сабаха — Департамент головного міністра
Посилання
Записи колоніальної адміністрації (перенесений архів): Північне Борнео (Сабах/Малайзія) у Національному архіві Малайзії (стор. 61)