Валенти́на Євге́нівна Турчи́нська ( 10 квітня 1947 року, Тюмень, РРФСР) — вчена-дефектолог, педагог, кандидат педагогічних наук (1974), авторка підручників та посібників з української мови для спецшкіл. Дочка Клавдії Михайлівни Турчинської, онука Михайла Олександровича Ємельяненка.
Біографія Народилася 10 квітня 1947 року в Тюмені в сім'ї військовослужбовця та вчительки-дефектолога.
Через переїзди батьків деякий час проживала в Кременчуці, Миргороді, Казаровичах, Горенці.
З 1954 по 1965 рік навчалася в середній школі №101 в Києві. У 1965 році вступила на дефектологічний факультет Київського державного педінституту на спеціальність «Дефектологія. Олігофренопедагогіка і логопедія». Під час навчання в інституті активно займалася громадською роботою, її обирали секретарем комсомольської організації групи, членом комсомольського бюро факультету. В 1969 році закінчила інститут з відзнакою, отримала кваліфікацію «вчитель та логопед допоміжної школи».
З 1969 року працювала логопедом дошкільного закладу освіти в Радянському районі Києва.
У 1971 році поступила до цільової аспірантури Науково-дослідного інституту педагогіки УРСР за спеціальністю «спеціальна педагогіка», яку закінчила в 1974 році. Після захисту кандидатської дисертації була призначена на посаду молодшого, а згодом старшого наукового співробітника відділу дефектології сектору олігофренопедагогіки.
З 1985 року на посаді доцента та завідувачки кафедри олігофренопедагогіки та психопатології дефектологічного факультету КДПІ ім. О. М. Горького.
З 1996 по 1999 рік — в докторантурі при кафедрі олігофренопедагогіки та психопатології НПУ ім. М. П. Драгоманова.
У 2002 році звільнена з посади доцента та завідувачки, вийшла на пенсію.Шульженко Д. І., Чепурна Л. Г. Турчинська Валентина Євгенівна // Кафедра психокорекційної педагогіки. Внесок викладачів кафедри у розбудову української дефектології: навчальний посібник. Частина ІІ / за редакцією І. П. Колесника, Г. С. Піонтківської. — К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. — С. 224—231.
Науково-освітня робота Викладала основні курси олігофренопедагогіки, «Психології розумово відсталої дитини», а також спецметодик «Теорія та методика гри», «Методика психолого-педагогічної діагностики», спецкурсів, керувала педагогічною практикою студентів.
Виступала з доповідями на нарадах, методичних об'єднаннях, семінарах вчителів. Брала участь в роботі республіканських обласних курсів підвищення кваліфікації вчителів та вихователів допоміжних шкіл. Виконувала ргромадські доручення, її обирали членом навчально-методичної ради при Міністерстві народної освіти УРСР, членом методичної ради при Міністерстві народної освіти СРСР, заступницею керівника методсемінару, вчений секретар вченої ради інституту.
Як член науково-методичної ради при міносвіти рецензувала методичну літературу, розробляла навчальні програми, методичні посібники для навчання учнів допоміжної школи. Крім того розробляла зміст освіти з української мови для допоміжної школи. Авторка шкільних підручників з читання, української мови, російської мови для допоміжних шкіл УРСР та України з російською мовою навчання.
У 1974 році захистила кандидатську дисертацію на тему: «Формирование эвристической направленности познавательной деятельности умственно отсталых школьников на основе оптимизации установки». У результаті дослідження встановила, що наявність у розумово відсталих дітей психологічної установки з метою позитивного ставлення до нових пізнавальних завдань стимулює пізнавальний розвиток, формує схильність до репродуктивної діяльності, а також розкрила шляхи корекції вказаних недоліків. Суть наукового експерименту, який провела вчена, полягала у створенні психолого-педагогічних умов для стимулювання учнів до активної пізнавальної діяльності та формування у них бажання та інтересу до пізнання нового.
У 1981 році у співавторстві з І. Г. Єременком вийшла наукова робота «Готовність розумово відсталих дітей до навчання в школі», в якій представлені результати тривалого дослідження, спрямованого на ефективне входження розумово відсталих дітей в колектив школи. Фундаментальність цієї роботи полягає в тому, що її результати можуть слугувати основою для підготовки дітей з інтелектуальними порушеннями до інклюзивного навчання, створення нових підходів до формування їхньої психологічної готовності до шкільного середовища, а також для вдосконалення диференційної діагностики інтелектуального розвитку й подальшої індивідуальної корекції.
Розробниця навчальних програм, методичних рекомендацій з курсів «Психопатологія дитячого віку», «Олігофренопсихологія», «Теорія та методика виховної роботи», «Клініка розумової відсталості. Структура, типи, динаміка дефекту при екзогенно-органічних ураженнях головного мозку» тощо.
Під її керівництвом захистили кандидатські дисертації 5 аспірантів.
Примітки
Джерела
Шульженко Д. І., Чепурна Л. Г. Турчинська Валентина Євгенівна // Кафедра психокорекційної педагогіки. Внесок викладачів кафедри у розбудову української дефектології: навчальний посібник. Частина ІІ / за редакцією І. П. Колесника, Г. С. Піонтківської. — К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2012. — С. 224—231.