Хідео Гося (; , Токіо, Японія — , Кіото, Японія) — японський режисер і сценарист, спеціалізувався на жанровому кіно.

Біографія Народився в префектурі Арасака, Токіо. Походив з нижчих верств японського суспільства. Серед однолітків і друзів майбутнього режисера були карткові гравці, якудза, повії, гейші, вуличні торговці та музиканти. Батько — вуличний розносник й охоронець, який працював у районі червоних ліхтарів. Він вселяв синові необхідність боротьби за існування. Згодом Гося стверджував, що не міг любити жінок, настільки його поглинала навіяна батьком ідея мужності.

Закінчив середню школу і служив в Імператорському флоті під час Другої світової війни. Проходив курси військово-морських льотчиків і готувався стати камікадзе. Під час війни загинули всі його численні брати та сестри, що стало для нього важким ударом.

Отримав бізнес-ступінь (факультет ділового адміністрування) в Університеті Мейдзі. З 1953 року працював на радіостанції Nippon HOSO як репортер і продюсер. 1957 року перейшов на щойно створену студію Fuji Television і піднявся службовими сходами до продюсера і режисера. Один з його телевізійних серіалів «Три самураї поза законом» настільки вразив голову кіностудії Shochiku, що йому запропонували зняти на його основі фільм.

Перший фільм режисера — кіноверсія популярного і знятого самим Гося телесеріалу «Три самураї поза законом» (1964, серіал вийшов 1963 року). Герої — три роніни. Обставини складаються так, що їм доводиться допомогти селянам у боротьбі проти місцевої влади, ставлячи уявлення про честь вище за самурайський кодекс. Формально фільм — динамічний самурайський бойовик. На рівні змісту — маніфест анархіста. Перемога героїв нічого не змінює ні в їхньому житті, ні в становищі селян. Тому замість тріумфу сил добра у фіналі — троє мандрівників, що ще більше зміцнилися у своєму цинізмі.

Другий його фільм — «Меч звіра», інша назва — «Самураї-золотошукачі» 1965 року. Головний герой, самурай Генноске (його роль виконує Мікідзіро Хіра) — прихильник політика-реформатора, але переконується, що його справжня мета — боротьба за владу.

1966 року зняв фільм за мотивами романів Фубо Хаясі (створених ще в 1920-ті роки) «Танге Садзен: Загадка урни» («Одноокий і однорукий самурай»). Наступні два фільми «Самурай-вовк» (1966—1967) і 1969 року фільм «Золото сьогуна». Розчарований у самурайських ідеалах герой (Тацуя Накадай), змушений вступити в бій зі своїм старим другом, для якого прагнення влади виправдовує будь-які злочини. Фільми «Самурай-вовк» відкрили для кіно актора Ісао Нацуягі, вже вісім років він грав у театрі «Хайюдза», виконував маленькі ролі в кіно, але тільки тоді привернув увагу публіки.

У фільмі «Вбивця» («Кара небес», 1969), ініціатором якого і продюсером став актор Сінтаро Кацу, який намагався позбутися настирливого образу Дзатоїті, зіграв роль реального найманого вбивці XIX століття Ідзо Окади. Герой здійснює замовні вбивства, стає жертвою зради і мстить ціною свого життя. Фільм відрізняється похмурістю та цинізмом. В епізоді (маленька роль найманця Танаку) зіграв письменник Юкіо Мішіма. Деякі мистецтвознавці сприймають цю роль як пророчу — герой, як і письменник, що його зіграв, робить харакірі. Наприкінці 1960-х — на початку 1970-х років захопився жанром якудза ейга. Подібні фільми (як виняток) він знімав і раніше, прикладом цього є фільм «Телефонний дзвінок до пекла» (1966; герой фільму, який випадково збив двох людей на автомобілі, виходить з в'язниці, співкамерник пропонує йому прибрати трьох людей за 15 мільйонів єн). У фільмі «Вовки» (1971) Гося детально і правдиво відтворює атмосферу 1920-х років. У фільмі одну з ролей зіграв Нобору Андо, в минулому — справжня якудза. Інший примітний фільм цього жанру — «Жорстока вулиця» (1974). За словами кінокритика Патріка Мейшеса: «Ексцентричні таланти режисера очевидні в цьому проєкті… Гося постійно використовує елементи сюрреалізму. Дивні декорації на кшталт заваленого манекенами звалища або іспанське кабаре героя Андо додають божевілля цьому видовищу».

1978 року повернувся до самурайського кіно, проте розчарував своїх шанувальників. Наслідком цього стала спроба зняти «серйозне» кіно «Брама плоті» (1988), але і вона не увінчалася успіхом. Героїнями фільму стали повії, реалізм переростав у натуралізм, надлишок насильства. Фільм був критично сприйнятий кінознавцями, але приніс непогану касу. Серед яскравих фільмів Госі 1980-х років: «Гейша» (1983), театралізована «жіноча» самурайська стрічка «Тіні смерті» (1986). «Дружини якудза» — кримінальний фільм про сильних жінок. В основі фільму документальна книга Секо Іеди «Дружини якудза». Успіх фільму був такий великий, що студія Toei випустила кілька фільмів-продовжень. Гося від роботи над проєктом незабаром відійшов.

Помер 1992 року.

Особливості творчості У своїх ранніх фільмах Хідео Гося перетворив розважальний жанр на художньо значуще явище, наситив його реалізмом, іронією, чорним гумором і песимізмом, підняв темп і наповнив сюжет неоднозначними персонажами. Експериментував з ритмом фільму, часто штучно сповільнював його перед сценами поєдинку на мечах, надаючи картині відчуття деякої нереальності, ілюзії сну. Витончений монтаж додає фільмам додаткову ефектність. Іноді в найважливіших епізодах здається стертою межа між реальними подіями та сном героя. В останніх своїх фільмах відмовився від експериментів і створював звичайні добротні бойовики. Творчість Гося вплинула на формування Такасі Мїке та Йосіакі КавадзіріSutajio yū (2008). Plus Madhouse 02 — Yoshiaki Kawajiri (PLUS MADHOUSE 2 川尻善昭?). Inc./Hatsubai Kinemajunpōsha. . OCLC 233684835. Japanese edition.

Нагороди

1984 року нагороджений премією Японської академії як режисер року за фільм «Гейша». Фільм ушанований низкою інших нагород Японської кіноакадемії. 1993 року (посмертно) ушанований Японською академією за життєві длосягнення.

Фільмографія

Вбивство в олійному пеклі (1992) Onna goroshi abura no jigoku Кагеро (1991) Kagerô 226 (1989) Nikutai no mon (1988) Токійський бордель (1987) Yoshiwara enjo Дружини якудза (1986) Gokudô no onna-tachi Смертельні тіні (1986) Jittemai Переслідуваний (1985) Usugeshô Гребти (1984) Kai Північні світлячки (1984) Kita no hotaru Гейша (1983) Yôkirô Життя Ханако Кірюїн (1982) Kiryûin Hanako no shôgai Нічний мисливець (1979) Yami no karyudo Бандити проти самураїв (1978) Kumokiri Nizaemon Бандитський квартал (1974) Bôryoku gai Вовки (1971) Shussho Iwai Вбивця (1969) Hitokiri Золото сьоґуна (1969) Goyôkin Самурай-вовк 2 (1967) Kiba Ôkaminosuke: jigoku giri Самурай-вовк (1966) Kiba Ôkaminosuke Танге Садзен: Таємниця урни (1966) Tange Sazen: Hien iaigiri Телефонний дзвінок до пекла (1966) Gohiki no shinshi Самураї-золотошукачі (1965) Kedamono no ken Три самураї поза законом (1964) Sanbiki no samurai

Примітки

Посилання