Чхве Намсон (кор. 최남선, 崔南善, 26 квітня 1890 – 10 жовтня 1957) – південнокорейський літературний діяч, який зробив внесок у розвиток сучасної корейської літератури. З іншого боку, він, разом з поетом Лі Ґвансу (кор. 이광수), відомий своїм переходом на сторону японської окупаційної влади та японським колабораціонізмом. Відомий під низкою інших імен, таких як Чханхин (кор. 창흥), Коннюк (кор. 공륙) та Юктан (кор. 육당).
Чхве Намсон народився у Хансоні (сьогодні — Сеул, Південна Корея), та проживав у дитинстві в та Чханвоні провінції Південний Кьонсан. За державні кошти Корейської імперії він поїхав на навчання до Японії, де він кілька разів покидав та поновлював навчання, і в 1907 році був відрахований з Університету Васеда через участь у студентському страйку. У 1908 році разом з Лі Ґвансу видав перший випуск власного молодіжного журналу «Хлопець» (кор. 《소년》), але після японської окупації Кореї під тиском імперіальної влади вони були вимушені припинити діяльність. За допомоги Лі Ґвансу він випустив наступні журнали: «Червоний чоґорі» (《붉은 저고리》, 1912), «Хлопчик», «Нова зірка» (《아이들 보이》, 《새별》, 1913). Проте на підставах наказу «Про друковані видання» від Генерал-губернаторства Чосону вони були примусово скасовані. У 1914 році Чхве Намсон почав видавати журнал «Юність» (《청춘》), випуск якого також був припинений під тиском японської влади у 1918 році. Під час подій Руху 1 березня, він був одним із 48 депутатів, що планували та просували цей рух, а також написав та озвучив Декларацію незалежности Кореї. За підозру у підбурюванні Руху 1 березня був ув’язнений, і випущений у 1921 році.
У 1922 році Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 동명사), і започаткував щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》). У 1924 році видав перший випуск газети «Шіде Ільбо» (кор. 시대일보), і був призначений директором видавництва, але був змушений припинити цю діяльність через фінансову ситуацію та тиск від Генерал-губернаторства. У 1925 році був почесним редактором газет «Тона Ільбо» та «Чосон Ільбо». У 1927 році генеральне губернаторство привабило літературного діяча до роботи у Спілці з компіляції корейської історії, фінансуючи його наукову діяльність та надаючи грошову підтримку на проживання. Це призвело до дискусії навколо його тяжіння до співпраці з окупаційною владою. Проте 1950-х роках громадський діяч Чан Джунха (кор. 장준하) та інші стверджували, що його прояпонська діяльність не була активним чином співпрацею з імперською владою Японії.
Чхве Намсон помер 10 жовтня 1957 року від геморагічного інсульту. Він, разом з громадськими діячами Лі Ґвансу та Хон Мьонхі (кор. 홍명희), стали відомі як “Трійка геніїв Чосону”.
Життєпис
Ранні роки
Народження та юність Чхве Намсон народився у сім’ї держслужбовця та власника гербологічної крамниці Чхве Хонґю (кор. 최헌규) та жінки з клану Чінджу Кан. Він був другим сином серед 6 дітей (3 синів та 3 доньки). Письменник походив із шляхетного роду і його батько обіймав молодшу чиновницьку посаду, тому він зростав у заможному середовищі. З дитинства вивчав китайську класичну літературу, і у 1901 році одружився з жінкою з клану Йонджу Хьон, яка була на 3 роки старша за нього. Літературний діяч самостійно опанував ханґиль, і з 1901 року (5 рік періоду Кванму) почав подавати свої твори до газети «Хвансон» (кор. 《황성신문》).
У 1902 році Чхве Намсон вивчав японську мову в академії Кьонсон. Два роки потому, у 1904 році його було обрано для навчання за кордоном урядом Корейської імперії, і він за державні кошти відправився на навчання до Японії. Письменник навіть був обраний старостою класу серед іноземних учнів. Того ж року в листопаді він вступив до 1-ї середньої школи Токійської префектури, але незадовго після цього в грудні він покинув навчання там і повернувся до Кореї.
1906 року Чхве Намсон знову поїхав до Японії на навчання, вступивши у квітні до Університету Васеда на спеціальність історичної географії. Проте після 3 місяців навчання, був відрахований на підставі невідвідуваності, і вступив повторно. У той час він познайомився з іншими іноземними студентами, у тому числі й Лі Ґвансу, з якими він поділяв палкий інтерес до російської літератури. У липні 1906 року він розпочав редакторську діяльність у періодичному виданні корейських студентів «Техан Хинхак» (кор. 《대한 흥학회보》). У цей час він публікував у цьому виданні вірші нової ліричної форми та сіджо.
Видавницька та письменницька діяльність
У 1907 році корейські студенти Університету Васеда виступили проти подій інсценованого зібрання Національної Асамблеї, влаштувавши бойкот заняттям. У зв’язку з цим їх, у тому числі й Чхве Намсона, було відраховано з закладу. Після цього він разом з Лі Ґвансу створили молодіжну організацію «Соньонхве» (кор. 소년회). Також він доєднався до Молодої Корейської Академії (кор. 흥사단), створеної громадським діячем Ю Ґільджуном (кор. 유길준).
У травні 1907 року, для початку діяльності, пов’язаної з просуванням нової культури з метою пробудження корейського народу, Чхве Намсон, повернувшись на батьківщину, придбав друкарське обладнання та разом з Лі Ґвансу та іншими видали перший випуск молодіжного журналу «Хлопець». У ньому Чхве Намсон публікував свої риторичні твори, а також його вірш «Від моря дітям» (кор. 《해에게서 소년에게》), написаний у новій формі вільного вірша. Натомість Лі Ґвансу став відомим публікацією просвітницьких романів. Їхній журнал «Хлопець» став одним із визначних сучасних журналів-збірників, і навіть був одним з ранніх прикладів видань, що націлювалися на молоду авдиторію. Пізніше день, коли вийшов його перший випуск, 1 листопада, був проголошений Днем журналів.
Придбавши додаткове друкарське обладнання, Чхве Намсон відкрив офіс видавництва у 1908 році. Спочатку у нього не було доступної будівлі і йому не вистачало коштів, тому його власний дім слугував друкарнею і видавництвом. Потім з збільшенням масштабів діяльности письменник перемістився до приміщення у будівлі в центрі міста Кьонсон. Там він видав такі важливі праці, як «Історія Кореї» (кор. 《대한역사》), «Географія Кореї» (кор. 《대한지지》) та «Зарубіжна географія» (кор. 《외국지지》). У 1909 році разом з громадським діячем Ан Чханхо (кор. 안창호) створив Асоціацію молодих студентів. У березні 1910 року, будучи рядовим членом та керівником відділу юридичних справ Асоціації, Чхве Намсон разом з Ан Чханхо очолювали її наставницьку діяльність, створюючи пісні для Асоціації.
Того ж року в жовтні Чхве Намсон заснував Асоціацію просвітницької літератури Чосону, у якій для поширення національної культури переписувалися ханґилем та перевидавалися старі чосонські книги, а також було видано 20 романів-юкчон (кор. 육전소설). З іншого боку, письменник планував через Асоціацію просвітницької літератури Чосону укласти та випустити словник корейської мови. У ході цього процесу було видано 20 класичних праць, серед яких були «Тонґук тхонґам» (кор. 《동국통감》) та «Йорха ільґі» (кор. 《열하일기》).
Діяльність у період японської окупації
Громадська та культурна діяльність Навіть після окупації Корейського півострова Японською імперією Чхве Намсон продовжував видавницьку діяльність, але 1911 року Генерал-губернаторство Чосону закрило видавництво журналу «Хлопець». Наступного, 1912, року за підтримки Лі Ґвансу випустив журнал «Червоний чоґорі» (кор. 《붉은 저고리》), а у 1913 — «Хлопчик» та «Нова зірка» (кор. 《아이들 보이》 та 《새별》 відповідно). Проте їхнє відання було припинено наказом Генерал-губернаторства Чосону «Про друковані видання».
У 1914 році за підтримки кількох покровителів, Чхве Намсон знову почав видавати, цього разу просвітницький журнал «Юність» (кор. 《청춘》), зробивши внесок у поширення нових знань і просвітництво народу, однак і це видання було примусово закрите Генерал-губернаторством у 1918 році. У журналі «Юність» (《청춘》), він також опублікував історико-дослідну працю «Нотатки та матеріали з вивчення давньої історії» (кор. 《계고차존》). Поряд з тим, що автор у видавництві випускав багато книг і журналів, з метою захисту корейської національної культури, у 1910 році заснував Асоціацію просвітницької літератури (кор. 《조선광문회》).
Під час Руху 1 березня 1919 року, Чхве підготував проєкт «Декларації незалежності Кімі» (《기미독립선언문》), був заарештований і, отримавши вирок у 2 роки й 8 місяців, відбув покарання, а 18 жовтня 1921 року був достроково звільнений. Існують твердження, що після цього автор змінив свої ідеологічні погляди. Підставою для його дострокового звільнення було те, що «його звільнення матиме надзвичайно сприятливий вплив на об’єднання молоді» (кор. «청년들을 규합하는 데 대단히 좋은 영향이 있을 것»). Генерал-губернаторство Кореї доручило президенту Корейського банку Мінобе Шункічі сприяти виділенню коштів на публікацію журналу «Тонмьон» (кор. 《동명》), пояснюючи це тим, що видавнича діяльність Чхве Намсона «має запобігти погіршенню ідейно-інтелектуальної сфери Кореї і стати джерелом засобів до існування для Чін Хакмуна, Лі Квансу та інших (кор. «조선의 사상계의 악화를 구하고, 또 진학문, 이광수 등의 생계비 출처로 삼게 하도록»).
Після дострокового звільнення, у 1922 році, Чхве Намсон заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 《동명사》). У вересні того ж року він започаткував щотижневик «Тонмьон» (кор. 《동명》), і видавав його до червня 1923 року. У 1925 році автор долучився до діяльності «Просвітницького клубу “Кємьон”» (кор. 《계명구락부》) - об’єднання, що досліджувало культуру та історію Кореї. Паралельно публікував редакційні статті в газеті «Тона ільбо» (кор. 《동아일보》). У 1926 році він оприлюднив подорожній нарис «Весняне паломництво» (кор. 《심춘순례》), присвячений відвідуванню колишніх земель Пекче, і видав першу у модерний період авторську збірку сіджо «108 страждань» (кор. 《백팔번뇌》). Згодом автор оприлюднив «Трактат про Танґуна» (кор. 《단군론》, 1926) та «Теорія культури Пульхам» (кор. 《불함문화론》, 1928), і особливо у праці «Теорія культури Пульхам» визначав першоджерело східної культури як гору Пектусан, місце дії міфу про Танґуна.
Журналістська діяльність У 1922 році Чхве заснував видавництво «Тонмьонса» (кор. 《동명사》), видавав щотижневий журнал «Тонмьон» (кор. 《동명》), і, присвятивши себе дослідженню національної історії, публікував серійні матеріали, такі як «Популярний виклад історії Кореї» (кор. 《조선역사통속강화》). У 1924 році заснував «Шіде Ільбо» (кор. 《시대일보》) і став його директором, однак зіткнувся з нестачею фінансових ресурсів. Через антиколоніальну спрямованість статей на нього тиснуло Генерал-губернаторство, і, опинившись у скрутному становищі в управлінні, він невдовзі подав у відставку. У 1925 році Чхве Намсон став позаштатним співробітником газети «Тона ільбо» (кор. 《동아일보》) і позаштатним редакційним автором «Чосон ільбо» (кор. 《조선일보》), де публікував редакційні статті.
У 1927 році Чхве домігся публікації повного тексту «Самгук юса» (кор. 삼국유사) автора Ірьона в 18-му номері журналу «Кємьон» (кор. 계명). Того ж року, після того, як Генерал-губернаторство почало схиляти його до себе, обіцяючи житло й фінансову підтримку для досліджень, він став спершу спеціальним співробітником Комісії з укладання історії Кореї (кор. 조선사편찬위원회), а згодом - членом Комітету з уісторичних праць (кор. 조선사편수회). У 1932 році Чхве Намсон став викладачем Центральної буддійської професійної школи (кор. 중앙불교전문학교). Через приєднання до Комітету з укладання історії Генерал-губернаторства Кореї, автор обірвав зв'язки з Лі Квансу, а також Хан Йонун (한용운), Хон Мьонхі (홍명희) та інші оголосили про розрив стосунків із ним. Хан Йонун (한용운) навіть спробував висміяти його, виготовивши дерев’яну поминальну табличку з його ім’ям і символічно провівши «похоронну церемонію».
Колабораціоністська діяльність