Август Красіцький

Август Константій Ксаверій Едмунд Антоній Ян Станіслав Ігнацій Красіцький, граф гербу Рогаля (; 19 квітня 1873, Бахорець — 7 липня 1946, Краків) — польський землевласник, член Галицького сейму, кавалерійський офіцер, ротмістр Польської армії, громадський діяч та селекціонер рослин.

Біографія

Він був правнуком генерала Францішека Ксаверія Красіцького (1774–1844) та Юлії Терези Вандалін-Мнішех (1777–1845), онуком Августа Замойського (1811–1889) та Едмунда Красіцького (1808–1894) та Аніли, уродженої Бжостовської гербу Стшеміє (1816–1903) та син Ігнація Красіцького (1839–1924) та Ельжбети, уродженої Замойської гербу Єліта (1846–1916).Його братами і сестрами були: Францішек (1874–1950), Зофія (1878–1965), Ружа (1881–1956), Анна (1885–1906) та Ян (1888–1892). Август Красицький виріс в атмосфері замку Лісько, який був соціальним та інтелектуальним центром регіону у другій половині XIX століття. Санокська шляхта збиралася там перед кожними парламентськими виборами. Родина Красіцьких підтримувала тісні контакти з багатьма патріотичними активістами та культурними діячами. Він успадкував посаду свого батька в замку Лісько у 1903 році.

Закінчив Фрібурський університет та Лісову академію в Тарандті. У 1894–1895 роках пройшов обов'язкову військову службу в Імператорській та Королівській армії як однорічний доброволець у лавах 6-го Галицького полку уланів. 1 січня 1896 року його було підвищено до звання запасного кадета зі старшинством. Його було призначено до резервного 6-го Галицького полку уланів у Ярославі, а пізніше в Жешові. 1 січня 1898 року його було підвищено до звання лейтенанта зі старшинством у резервному офіцерському корпусі кавалерії. У 1904 році його перевели до Імператорсько-Королівської Крайової Оборони та призначили до Уланського полку Крайової Оборони №3 у Жешові як резервіст. Перебуваючи в резерві, він виконав три обов'язкові навчання та зголосився на два навчання під час Імперських маневрів у 1896 та 1908 роках.

З 1889 року він активно брав участь у громадському житті. Спочатку він став членом районного сільськогосподарського відділу в Лісько. Пізніше він став довголітнім членом районної ради в Лісько. Він також обіймав посаду маршала Ліського повіту. Він також був президентом місцевого відділення Галицького земельного кредитного товариства (до 1914 року він був членом Ліського відділення Імператорсько-Королівського Галицького сільськогосподарського товариства). У 1908 році він взяв на себе управління маєтком Лісько. Він був членом Галицького національного парламенту 10-го скликання (1913–1914) від 4-ї курії 25-го округу Ліська. У 1913 році він став головним присяжним у Імператорсько-Королівському окружному суді в Сяноку. До 1914 року він був головою правління Ліського відділення Товариства промислової допомоги.

2 серпня 1914 року, після початку Першої світової війни, його було мобілізовано та призначено до 18-го піхотного полку Загального Правління та призначено ад'ютантом 2-го батальйону в Журавиці, яким командував підполковник Ян Паєр. Завдяки зусиллям Красіцького його було переведено до новоствореного штабу Польських легіонів. З 4 вересня 1914 року він обіймав посаду ад'ютанта та ординатора у наступних командирів: спочатку Раймунда Бачинського, потім генерала Кароля Дурського-Тшаски з кінця вересня 1914 до кінця квітня 1916 року, потім Станіслава Пухальського до середини листопада 1916 року та генерала Станіслава Шептицького до квітня 1917 року.

Кампанія, в якій він брав участь, визначила курс для 2-ї бригади (від Перемишля через Карпати, Буковину та Покуття), а потім для всіх легіонів (Люблін, Підляшшя та Волинь). 1 листопада 1914 року його було підвищено до звання оберлейтенанта зі старшинством у Корпусі кавалерійських офіцерів Крайової оборони. У квітні 1916 року Август Красіцький став членом Військового відділу Верховного національного комітету в Кракові та брав активну участь у політичному житті. Після закінчення війни повернувся до Ліська. Він записав свій воєнний досвід, який був опублікований у 1934 році в книзі «Щоденник з російської кампанії Красіцького Августа, лейтенанта штабу Командування польських легіонів 1914–1916», написаній під час служби в лавах польських легіонів.

7 травня 1919 року його прийняли до Польської армії з колишніх Польських легіонів із підтвердженим званням підпоручника. Його відправили до резерву, призвали на дійсну службу на весь час війни та 1 травня 1919 року призначили до офіцерського резерву. Під час польсько-радянської війни, що тривала, у серпні 1920 року, він добровільно вступив до лав польських військ. Призначений до штабу армії на Північно-Східному фронті, він служив ад'ютантом командира. 9 листопада 1920 року його було затверджено у званні ротмістра, з 1 квітня 1920 року, в офіцерській групі колишньої Австро-Угорської армії. У той час він служив у 208-му уланському полку. 18 січня 1921 року його було переведено в резерв.

8 січня 1924 року йому було присвоєно звання ротмістра зі старшинством з 1 червня 1919 року, та 14-ту посаду в Корпусі офіцерів запасу кавалерії. Його було призначено до 14-го полку Язловецьких уланів у Львові: у 1923 році як офіцер запасу та у 1924 році як офіцер рекрутингу. У 1934 році, як ротмістр резервного рекрутингу, він був у розпорядженні командира корпусного округу №10, а потім був призначений до штабу вербування округу Сянок.

Протягом більшої частини свого перебування в легіонах Август Красіцький вів щоденник. Як він сам писав у вступі, його головною мотивацією були мемуари про повстанську кампанію 1830–1831 років, написані його дідом Едмундом. Досить розпливчасті нотатки діда залишили незадоволеним його онука, який дуже детально та точно описує своє повсякденне життя у своєму щоденнику. Щоденник починається з призову автора до армії 1 серпня 1914 року та закінчується 26 липня 1916 року. Юзеф Манчка писав про нього у своїй «Різдвяній пісні» для командування легіону: «Пан Красіцький, лихий улан / Лихий та сміливий».

Август Красіцький обіймав численні посади в місцевому самоврядуванні та керував маєтками Ліська майже до кінця свого життя. Він брав активну участь у суспільно-політичному житті Ліська. Він відбудував Ліський замок. Проводив ботанічні дослідження, кульмінацією яких стало виведення нового сорту ялини з лісьських лісів, названого на його честь (Picea Krasicki'ana). Він писав для «Анналів Дендрологічного товариства». Окрім управління фермою в Посаді Ліська та володіння землею в самому Ліську, він також був підприємцем, керував риборозводом, заснував парову лісопилку та плетену плантацію для плетіння кошиків. Він був президентом Малопольського лісничого товариства. У Ліську він обіймав посаду президента районного сільськогосподарського товариства в Ліську, місцевої шкільної ради та голови правління депо сільськогосподарських гуртків. Він став членом Приватного гімназичного товариства в Ліську, заснованого в лютому 1934 року, а 17 березня 1938 року був обраний членом правління районного з'їзду Товариства фермерської шляхти, що скликався в Ліську. Він пожертвував землю для будівництва гімнастичного товариства «Сокіл» у Ліську, а також землю на річці Сян для створення футбольного поля для клубу «Сяновія Лісько, заснованого в 1923 році. Він був радником міської ради Ліська (протягом терміну з 1934 року та протягом останнього терміну з 1938 року). Він був одним з перших мешканців Ліська, які мали легковий автомобіль у місті. Після початку Другої світової війни та вторгнення радянських військ до Польщі з 27 вересня 1939 року він проживав у родинному маєтку Губриновичів у Поражі.

Сім'я 10 вересня 1903 року в Кракові він одружився з Ізабелою Водзіцькою гербу Леліва (1882–1966, дочкою Станіслава Водзіцького, офіцера Листопадового повстання). Їхніми дітьми були: Антоній (1904–1986), Станіслав (1906–1977), Францішек Ксаверій Марія Антоній Клеменс (1911–1999), Ян (1917–1992), Зофія (1919–2010) та Ельжбета (1921–2009).

Нагороди

Ювілейна пам'ятна медаль 1898 Бронзова медаль «За військові заслуги» (Австро-Угорщина) Золотий хрест Заслуги (19 березня 1831)

18 грудня 1933 року Комітет Хреста і Медалі Незалежності відхилив подання на отримання цієї нагороди.

Пам'ять

У 1934 році в Ліську було встановлено пам'ятник (відомий як «Камінь Легіону» або «Камінь Легіонерів») на згадку про тих, хто приєднався до Польських Легіонів з Ліського повіту та боровся за незалежність своєї батьківщини. На табличці, серед інших, згадано Августа Красіцького (а також, серед інших, Станіслава Хажевського, Віктора Робеля та Мар'яна Віша).

У 1990 році в костелі Відвідин Пресвятої Діви Марії в Ліську було встановлено епітафію Августа та Ізабели Красіцьких.

Його рослинні гравюри зберігаються в Музеї Ботанічного саду Ягеллонського університету.

Примітки

Література

Посилання

Dziennik z kampanji rosyjskiej Krasickiego Augusta, porucznika w Sztabie Komendy Polskich Legjonów 1914-1916 (1934) w bibliotece Polona