Калічення жіночих геніталій () — часткове або повне хірургічне видалення зовнішніх жіночих геніталій чи інше їхнє навмисне пошкодження або зміна, що вчиняється з немедичних причин: з культурною, релігійною або іншою метою (за визначенням ВООЗ, UNICEF та UNFPA, 1997, 2018).ВООЗ. Практика нанесения увечий женским гениталиям (рус., англ.). ВООЗ (січень 2018). Перевірено 29 червня 2018. За оцінками експерток та експертів ВООЗ, від практики обрізання постраждали 200 мільйонів жінок та дівчаток. Операції з обрізання визнані порушенням прав дівчаток та жінок на міжнародному рівні. За оцінками міжнародних організацій, вони закорінені в гендерній нерівності і являють собою крайню форму дискримінації жінок. Термін жіно́че обріза́ння вводить в оману, оскільки не є аналогом обрізання крайньої плоті пеніса. Термін калічення прийнято, щоб підкреслити небезпечність процедури та її статус як порушення прав людини.
Обрізання не приносять жодної користі жіночому здоров'ю і не мають медичних показань. При цьому їхні наслідки включають: інфекції та сепсис; ускладнення сечовипускання і менструації; хронічні інфекції уретри і сечовивідних шляхів; кісти; безпліддя; підвищений ризик під час пологів і ризик смерті новонароджених, диспареунія, вагінізм, аноргазмія.
Жіноче обрізання поширене у багатьох країнах світу, особливо в Африці та деяких мусульманських країнах Азії. Процедура, з одного боку, є досить традиційною в культурах, де практикується, з іншого — широко критикована через відсутність згоди пацієнтки, загрози її здоров'ю та життю, позбавлення або зменшення її сексуального задоволення.
Починаючи з кінця ХХ століття, ВООЗ та UNPFA спрямовують значні зусилля на припинення або обмеження практики жіночого обрізання. У 2012 році Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, щоб покінчити з каліченням жіночих геніталій. Визнане Стамбульською конвенцією (Ст. 38) формою насильства проти жінок, обрізання підлягає кримінальній відповідальностіК О Н В Е Н Ц І Я Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція). Довідник для членів парламенту . Київ, К. І. С., 2014 р..
Термін застосовується для опису процедур, при котрих на операцію дають згоду батьки дівчинки через її малий вік, на відміну від процедур, що здійснюються за згодою пацієнтки (такі як лабіопластика або вагінопластика)Green, Fiona: «From clitoridectomies to 'designer vaginas': The medical construction of heteronormative female bodies and sexuality through female genital cutting.» Sexualities, Evolution & Gender 7(2):153-187, 2005.Essen, B & Johnsdotter, S: «Female Genital Mutilation in the West: Traditional Circumcision versus Genital Cosmetic Surgery». Acta Obstet Gynecol Scand,(83):611-613, 2004.Braun, Virginia: «In search of (better) sexual pleasure: female genital ‘cosmetic’ surgery». Sexualities 8(4):407-424, 2005.. Також термін не застосовується для опису процедур зміни статі та генітальних модифікаційChase, Cheryl: «'Cultural practice' or 'Reconstructive Surgery'? U.S. genital cutting, the intersex movement, and medical double standards.» In Genital Cutting and Transnational Sisterhood. James M. Stanlie and Claire C. Robertson, eds. Urbana and Chicago: University of Illinois Press. Pp. 126—151, 2005.Ehrenreich, Nancy and Mark Barr: «Intersex surgery, Female Genital Cutting, and the selective condemnation of 'cultural practices'.» Harvard Civil Rights-Civil Liberties Law Review 40(1):71-140, 2005.Holmes, Morgan: «Rethinking the meaning and management of intersexuality». Sexualities 5(2):159-180, 2002..
Поширеність та статистика
Дагестан. Відомо, що жіноче обрізання практикують у деяких гірських районах Дагестану. Згідно з С. Сіраджудіновою, традиція на початок 2010-х була поширена у високогірних районах, серед частини аварських і андо-цезьких народів. У доповіді фонду «Правовая инициатива по России» від 15 серпня 2016 року зазначено, що практика жіночого обрізання існує у Ботліхському, Цунтінському, Цумадінському і Гляратінському районах Дагестану. За словами С. Сіраджудінової, місцева влада ніяк не реагує на всі ці випадки. Згідно з доповіддю «Правової ініціативи», обрізання іноді робляться у лікарні, але частіше на дому, причому особами без медичної освіти.
Правовий аналіз
Світ У країнах, що входять в ЄС, жіноче обрізання однозначно класифікується як заподіяння умисних тілесних ушкоджень і є кримінальним злочином. Додатково в Бельгії, Данії, Великій Британії, Італії, Норвегії, Австрії, Швеції та Іспанії існують спеціальні закони проти жіночого обрізання. Відомі випадки кримінального переслідування в Франції, Італії та Іспанії.
У Сполучених Штатах прийнято окремим законом відповідальність за примус чи виконання жіночого обрізання. Існують прецеденти в США, коли загроза жіночого обрізання на батьківщині була визнана достатньою для надання особі статусу біженця. Схожий закон про відповідальність за жіноче обрізання існує і в Австралії.
Україна В Україні немає окремого закону, і тому жіноче обрізання класифікується в залежності від стану потерпілої та обставин справи як заподіяння умисних тяжких чи умисних середньої тяжкості тілесних ушкоджень, або в сукупності за іншими статтями (Злочини проти життя та здоров'я особи) Кримінального кодексу України. В Україні не було поки що випадків кримінального переслідування за калічення жіночих геніталій.
Причини
Нестача доступу до інформації Через поганий доступ до інформації, а також через традиційне применшення причинно-наслідкових зв'язків, жінки не можуть зв'язати наслідки для здоров'я з процедурою обрізання. Lala Baldé, президент Асоціації жінок у Medina Cherif (село в Сенегалі), сказала Mackie в 1998 році, що коли дівчатка захворювали або помирали, це приписувалося злим духам. Коли жінкам повідомляли про прямий зв'язок між обрізанням і нездоров'ям, жінки падали на землю і плакали. Опитування, зроблені до і після цього інформування, показували дуже різні рівні підтримки проведення операцій.Mackie, Gerry (June 2003). «Female Genital Cutting: A Harmless Practice? ». Medical Anthropology Quarterly. 17 (2): 135—158. JSTOR 3655332 . PMID 12846114.
Американська некомерційна група Tostan, заснована Molly Melching 1991 році, ввела програми розширення можливостей для спільнот у декількох країнах, сфокусовані на місцеву демократію, грамотність, освіту про охорону здоров'я, що надавали жінкам інструменти для самостійних рішень.Diop, Nafissatou J.; Moreau, Amadou; Benga, Hélène. «Evaluation of the Long-term Impact of the TOSTAN Program on the Abandonment of FGM/C and Early Marriage: Results from a qualitative study in Senega », UNICEF, January 2008. З допомогою програми Tostan вже у 1997 році Malicounda Bambara в Сенегалі стало першим селом, що відмовилося від жіночого обрізанняMackie, Gerry (2000). «Female Genital Cutting: The Beginning of the End». In Shell-Duncan, Bettina; Hernlund, Ylva. Female «Circumcision» in Africa: Culture Controversy and Change. Boulder: Lynne Rienner Publishers.. До 2018 року більше 8000 громад у восьми країнах зобов'язалися відмовитися від обрізання жінок і дитячих шлюбів«Female Genital Cutting », Tostan, перевірено 6 лютого 2018.
Традиційні вірування
Практику контролю жіночої сексуальності підтримують гендерні стереотипи місцевостей, де поширене обрізання, — вони є виразно поляризованими. Так, практики обрізання вважаються показником не тільки етнічних кордонів, а й статевих відмінностей. Для визнання своєї статі мати здорові жіночі геніталії недостатньо: згідно з віруваннями, чоловіче обрізання дефемінізує чоловіків, а жіноче — демаскулізує жінок, надає їм більшої «жіночності»Fuambai Ahmadu, "Rites and Wrongs: An Insider/Outsider Reflects on Power and Excision, " in Shell-Duncan and Hernlund 2000, 284–285 .. «Пошкодження геніталій завершує соціальне визначення статі дитини усуненням зовнішніх слідів андрогінії» (Janice Boddy, 2007). Інфібуляція корениться у цих віруваннях про закритість та плодючість. «Жіноче тіло тоді прикрите, замкнене, і його продуктивна кров лишається всередині; чоловіче тіло оприлюднене, відкрите та експоноване.»Boddy, Janice (2007). Civilizing Women: British Crusades in Colonial Sudan. Princeton: Princeton University Press. Культурні ідеали скромності та жіночності диктують, що жінки є «чистими» і красивими після видалення тих частин тіла, котрі вважаються нечистими, нежіночими чи чоловічими.
Частим мотивом до операцій є погляди на належну для жінок сексуальну поведінку, згідно з якими ціль операцій — забезпечити збереження жінками цнотливості до шлюбу і подружню вірність. У багатьох спільнотах вважається, що практика калічення жіночих геніталій сприяє пригніченню лібідо жінки і тим самим допомагає їй встояти перед позашлюбними сексуальними стосунками. Вважається, що коли вхід до вагіни закритий чи звужений (тип операції 3), страх болю при його відкритті і страх того, що це буде викрито, відбиває у жінок з цим типом каліцтв бажання вступати в позашлюбні статеві зносини. Так калічення вульви виступає засобом інституціоналізованого контролю жіночого тіла, його сексуальності та репродуктивної здатності.
Соціальний тиск У більшості спільнот практика обрізання вважається культурною традицією, що часто використовується в якості аргументу за її продовження. В багатьох областях операції проводяться скрізь і їхня необхідність не ставиться під сумнів. У деяких спільнотах недавнє прийняття практики обрізання пов'язане зі слідуванням традиціям сусідніх груп. Іноді операції починають практикуватися в рамках ширших рухів за відродження релігії чи традицій. Місцеві структури влади і управління, такі як лідери общин, релігійні лідери, особи, що здійснюють операції, навіть деякі медичні працівники можуть надавати підтримку практиці обрізання. Всі ці впливи у нестабільних середовищах країн, що розвиваються, є потужними факторами тиску, адже створюють середовище прийнятності і бажаності прооперованих дівчат та жінок і небажаності, осуду та відторгнення непрооперованих.
Проти аргументу, що жінки охоче вибирають обрізання для своїх дочок, ЮНІСЕФ називає практику «самопідтримуваної соціальної домовленості» (self-enforcing social convention), за якої сім'ї відчувають, що повинні коритися звичаю, аби уникнути соціального виключення необрізаних дочок. Приклад, що ілюструє прийняття соціальних норм через присоромлювання: Ellen Gruenbaum повідомила, що в Судані 1970-х обрізані дівчата з арабського етносу насміхалися з необрізаних дівчат Джерми фразою Ya, Ghalfa! («Гей, нечиста!»). Ті відповідали Ya, mutmura! (mutmara — ями для зберігання зерна, що постійно відкриваються і закриваються, аналогія з інфібульованими жіночими геніталіями) Але, незважаючи на те, що дали відсіч, дівчата Джерми питали матерів: «В чому справа? Хіба у нас немає лез, як у арабок?»Gruenbaum, Ellen (September–October 2005). «Socio-Cultural Dynamics of Female Genital Cutting: Research Findings, Gaps, and Directions». Culture, Health & Sexuality. 7 (5): 429—441. JSTOR 4005473 .