Газохімічний завод у Поцці-ді-Феррандіна (Pozzi di Ferrandina) — колишнє підприємство хімічної промисловості на півдні Італії.

Наприкінці 1950-х у Луканії в долині Валле-Басенто виявили поклади природного газу, що стало підґрунтям для розвитку ряду похідних виробництв, зокрема хімічного кластеру в самій долині. Одним з виробництв останнього став комплекс компанії Manifattura Ceramica Pozzi, що почав роботу в 1965 році в Поцці-ді-Феррандіна. Основними його складниками були:

- електролізне виробництво, що на основі електролізу розчину хлориду натрію продукувало хлор, водень та каустичну соду, а також соляну кислоту (результат реакції хлору та водню). Первісна потужність цього виробництва становила 20 тисяч тонн хлору, 31 тисяча тонн каустичної соди та 28 тисяч тонн соляної кислоти;

- ацетиленовий напрям, що включав парціальне окиснення метану з отриманням ацетилену, який надалі реакцією з соляною кислотою перетворювали на мономер вінілхлориду, що йшов на полімеризацію в полівінілхлорид. Первісна потужність напряму становила 28 тисяч тонн ацетилену, 48 тисяч тонн мономеру вінілхлориду та 46 тисяч полівінілхлориду;

- напрям метанолу, що споживав синтез-газ, отриманий перетворенням метану та відхідних газів ацетиленового виробництва. Первісна потужність становила 40 тисяч тонн метанолу на рік.

Для забезпечення енергетичних потреб комплекс отримав власну електростанцію з двома паровими турбінами потужністю по 25 МВт (вона могла спалювати частину відхідних газів ацетиленового виробництва). Вивезення продукції облаштували через порт Таранто, де для зберігання метанолу та каустичної соди звели відповідні складські потужності.

У 1973-му завод придбала група Урсіні, після чого він далі діяв як Liquichimica Ferrandina.

У 1978-му провели модернізацію зі збільшенням потужностей, після чого комплекс отримав можливість продукувати 60 тисяч тонн ПВХ, 42 тисячі тонн метанолу та 40 тисяч тонн каустичної соди. Втім, вже у 1979-му переобтяжена боргами Liquichimica (що мала не один хімічний завод) потрапила у важку фінансову кризу, яка невдовзі призвела до банкрутства. В 1980-му Liquichimica викупила компанія Eni, що в цей час почала формування свого хімічного холдингу Enichem. Втім, врятувати завод у Поцці-ді-Феррандіна не вдалось і він був закритий, а його майданчик в 1987 році продали Корпорації промислового розвитку провінції Матера.

Примітки