Людина, що дивиться на південний схід () — аргентинська науково-фантастична драма 1986 року, знята сценаристом і режисером з і в головних ролях.

Фільм був обраний аргентинським номінантом на премію «Найкращий фільм іноземною мовою» на 60-й церемонії вручення премії «Оскар», але не був прийнятий до списку номінантів.Margaret Herrick Library, Academy of Motion Picture Arts and Sciences

Американський фільм 2001 року «Планета Ка-ПЕКС» має велику схожість з фільмом «Людина, що дивиться на південний схід», а його творці стали об'єктом позову про плагіат від Елісео Суб'єли.Man Facing Southeast (Hombre Mirando al Sudeste) Moria: Science Fiction, Horror and Fantasy Film Review at Wayback Machine

У рейтингу 100 найкращих фільмів аргентинського кінематографа, проведеному Музеєм кіно ім. Пабло Дукроса Хіккена у 2000 році, фільм посів 10-е місце. У новій версії рейтингу, організованого у 2022 році спеціалізованими журналами La Vida Útil, Taipei та La Tierra Quema, представленому на Міжнародному кінофестивалі в Мар-дель-Плата, фільм посів 40-е місце. У 2022 році фільм був включений до списку 20 найкращих аргентинських фільмів усіх часів іспанського кіножурналу Fotogramas.

Сюжет На дворі літо 1985 року, у психіатричній лікарні Хосе Борда в Буенос-Айресі панує звична метушня. Раптом психіатр доктор Хуліо Деніс із подивом помічає, що у відділенні для неагресивних пацієнтів із манією переслідування на одного підопічного більше, ніж має бути. «Зайвого» пацієнта він знаходить у каплиці: чоловік грає на органі, як справжній віртуоз. Деніс викликає його (актор Уго Сото) до свого кабінету, де той пояснює, що його поява на Землі — результат «проєкції» з відстані багатьох світлових років, і представляється екзотичним для Аргентини ім'ям «Рантес». Хоча доктор Деніс спершу припускає, що Рантес може бути геніальним утікачем, який ховається від закону, він дозволяє йому залишитися, вражений тим, як легко той знаходить спільну мову з іншими пацієнтами. Лікар водночас розважається його позаземними заявами, підозрюючи, що цей чоловік — геній, який використовує свої дивацтва як маскування.

Деніс — самотній чоловік, чиє нещодавнє розлучення призвело до глибокої туги. Рантес цікавиться його проблемами так само як лікар — Рантесом, «першим пацієнтом за довгий час», який його зацікавив. Вважаючи, що твердження Рантеса про те, що він «проєктована голограма», є натяком на класичний роман Адольфо Біоя Касареса «Винахід Мореля», Деніс робить висновок, що цей геній — начитана людина. Лікар запрошує Рантеса на кілька екскурсій, зокрема на гастрольну виставу Московського державного цирку.

Володіючи психокінетичними здібностями, Рантес самовільно досліджує місто, а також годинами стоїть нерухомо у дворі лікарні, дивлячись на південний схід. Він пояснює, що це потрібно для отримання «передач зі своєї планети», і натякає, що він є нічим іншим, як галюцинацією самого доктора Деніса. Попри те, що лікар знає, що Рантес ігнорує прийом ліків та покидає заклад без дозволу, він із повагою ставиться до його прохань, адже пацієнт завдяки своїй доброті швидко завойовує довіру й відданість інших підопічних. Зрештою, Деніс серйозно сприймає його бажання й переконує доктора Прієто, завідувача відділення патології, взяти Рантеса на посаду асистента-волонтера в морзі.

Одного разу Рантеса відвідує приваблива молода жінка, на ім'я Беатріс (акторка Інес Верненго). Доктор Деніс знайомиться з нею і швидко закохується. Беатріс розповідає йому про роботу Рантеса у нетрях: вони познайомилися під час спільної роботи в євангельській місії, де Рантес опікувався обдарованою музикою дитиною. Вона описує його як «дуже хорошу людину», з якою знайома лише поверхово. Зачарований Беатріс, лікар згодом запитує про неї Рантеса, на що той відповідає просто: вона особлива і «Свята».

Беатріс запрошує їх на концерт класичної музики просто неба. Під час концерту Рантес захоплюється музикою, коли оркестр грає Дев'яту симфонію Бетховена. Він вмовляє диригента дозволити йому взяти на себе диригентську паличку у виконанні культової симфонії «Оди до радості». Публіка розважається та хвилюється через ситуацію, а в притулку пацієнти хвилюються та радісно демонструють свою волю, а потім йдуть до міста, де проходить концерт. Поліція вже збирається зняти Рантеса з диригентського подіуму, але диригент переконує їх не робити цього. Рантес закінчує і його заарештовують.

Через самовільні дії Рантеса розгніваний директор лікарні (Давід Едері) викликає до себе доктора Деніса та наказує посилити нагляд за пацієнтом та суворо контролювати прийом ліків. Деніса менше турбує його робота, ніж імпульсивний друг, який, під впливом медикаментів, стає бунтівним та пригніченим. Лікар боїться, що Рантес розчарувався в людстві й може не оговтатися. Пізніше Деніс переконує Беатріс зустрітися в нього вдома, де вони проводять ніч. Тоді вона зізнається, що, як і Рантес, є позаземною «проєкцією», але запевняє, що тепер відчуває емоції та може його кохати. У гніві Деніс викидає її зі свого будинку, звинувачуючи в божевіллі, «як у Рантеса».

Після того як у Рантеса починається кататонія, директор, не повідомивши Деніса, вирішує застосувати до пацієнта електрошокову терапію. На жаль, Рантес не витримує наркозу і помирає від серцевого нападу. Інші пацієнти відмовляються вірити в його смерть, сподіваючись, що він лише «повернувся на свій корабель» на певний час, і тепер чекають, коли Рантес повернеться і забере їх на свою планету. Тим часом доктор Деніс, сповнений сумнівів і каяття щодо Рантеса, чекає повернення Беатріс, яка поїхала на невизначений термін.

У ролях

Лоренсо Кінтерос — доктор Хуліо Деніс. Уго Сото — Рантес. Інес Верненго — Беатріс Дік. Крістіна Скарамуцца — медсестра. Томас Вот — молодий самогубця. Девід Едері — директор лікарні. Рубенс Корреа — доктор Прієто.

Випуск та прийом Фільм «Людина, що дивиться на південний схід», який зібрав скромні касові збори після виходу в Аргентині у квітні 1987 року, отримав ширше визнання після виходу відео пізніше того ж року. Міністерство культури подало його на розгляд до Академії кінематографічних мистецтв і наук на премію «Оскар» 1987 року за найкращий фільм іноземною мовою, але фільм так і не потрапив до короткого списку номінантів.

На Rotten Tomatoes фільм має рейтинг 86 % на основі відгуків 7 критиків, із середнім рейтингом 8,3 з 10.

Суперечки та вплив К-ПАКС Маловідомий за межами Аргентини, фільм «Людина, що дивиться на південний схід» отримав ширшу популярність після виходу у 2001 році фільму Universal Pictures «Планета Ка-ПЕКС», який деякі кіномани та критики розглядали яксхожий на аргентинську стрічку (автора і режисера якої, Елісео Суб'єлу, не вказано у титрах). Роберт Келер з Variety та Боб Штраус з Los Angeles Times висловили здивування твердженням автора К-ПАКС Джина Брюера про те, що «Людина, що дивиться на південний схід» йому незнайома.

Кінокритики MSNBC, зі свого боку, зазначили, що «обидва фільми досить схожі, хоча „Людина, що дивиться на південний схід“ є винахідливішим та загадковішим».Mi marciano favorito/My favourite Martian Clarín, 11/3/2001 Марк Р. Ліпер описав фільм як поєднання фільму Ніколаса Роуга «Людина, яка впала на Землю» та «Пролітаючи над гніздом зозулі» Мілоша Формана.Reviews for Man Facing Southeast IMDb

Інші критики підкреслювали метафоричну цінність самого Рантеса, чиї чудодійні здібності, турбота про бідних, відверта критика людського лицемірства та готовність піддати себе тому, що рівнозначно тортурам, створюють персонажа з чіткою паралеллю в християнстві.AllMovie

Американський драматичний фільм 1993 року «Містер Джонс» режисера Майка Фіггіса, у головних ролях якого знялися Річард Гір та Лена Олін, був частково натхненний фільмом «Людина, що дивиться на південний схід»: за сюжетом фільму персонаж Гіра — маніакально-депресивний пацієнт психіатричної лікарні, а в одній зі сцен персонаж різко вистрибує зі сцени на концерті класичної музики та диригує оркестром. За власним зізнанням Гіра в інтерв'ю для Televisión Española ця сцена була взята безпосередньо з фільму «Людина, що дивиться на південний схід». Він заявив, що сцена концерту була «даниною поваги аргентинському фільму під назвою „Hombre mirando al Sudeste“».«Man Facing Southeast» has been allegedly plagiarized in USA 2001-11-3, La Nación

Одразу після прем'єри «Планети Ка-ПЕКС» Елісео Суб'єла заявив, що американський фільм є копією, хоча і хорошої якостіhttps://www.cooperativa.cl/noticias/cultura/subiela-reitera-que-k-pax-es-un-plagio-de-hombre-mirando-al/2002-05-11/095000.html. Згодом у листопаді 2001 року його команда подала позов до суду, але розгляд справи затягнувся на роки і врешті позов був відкликаний через нестачу коштів на адвокатські послуги в аргентинської команди. Втім, до самої своєї смерті Суб'єла вважаа «Планету Ка-ПЕКС» плагіатом своєї роботи.

Див. також

Адольфо Біой Касарес. Винахід Мореля. (роман; 1940)

Нотатки

Membrez, Nancy J. (ed.) The Cinematic Art of Eliseo Subiela, Argentine Filmmaker. Lewiston, NY: Mellen Press, 2007.

Примітки

Посилання

Man Facing Southeast at Cinenacional.com