Брахмавіхара або брагмавігара (піднесене відношення, буквально «обитель Брахми») — це низка чотирьох буддійських чеснот та медитативних практик, призначених для їх розвитку. Вони також відомі як чотири безмірності (палі: апаманья, санскит: апрамана).

любляча доброта або доброзичливість (метта) співчуття (каруна) емпатична радість (мудіта) незворушність (упекха)

Згідно з Сутрою про Метту, культивування чотирьох безмірностей може призвести до відродження у «царстві Брахми» (палі: Брахмалока).

Етимологія та переклади

палі: чаттарі брахмавіхара (сатхара брахмавіхара) тибетська | Wylie:

Слово Брахмавіхара можна розділити на "Брахма" та "віхара", що часто перекладається як "піднесене" або "божественні обителі".

Апрамана зазвичай перекладається як "безмірність", що означає "безмежність, безкінечність, стан без обмежень". Якщо розвинути їх до високого рівня шляхом медитації, ці звички відношення роблять розум "безмірним", наче розум люблячого Брахми (богів).

Брахмавіхара Чотири брахмавіхари — це:

Любляча доброта (метта) або доброзичливість: активна добра воля щодо всіх; Співчуття (каруна): результат метти, тобто ідентифікації страждань інших як своїх власних; Емпатична радість (мудіта): результат метти: відчуття радості, бо інші щасливі, навіть якщо ви не сприяли цьому, форма емпатичної радості; Незворушність (упекха): врівноваженість та спокій, неупереджене ставлення до всіх.

Ранній буддизм Брахмавіхара — це добуддійська брахманічна концепція, якій буддійська традиція дала своє тлумачення. Дігха-нікая стверджує, що, згідно з Буддою, «брахмавіхара — це «та практика», а потім протиставляє її «моїй практикі» наступним чином:

За словами Річарда Гомбрича, індолога та дослідника санскриту (палі), буддійське вживання слова брахмавіхара спочатку стосувалось пробудженого стану розуму та конкретного ставлення до інших істот, що рівнозначно «життю з Брахманом» тут і тепер. Пізніша традиція сприйняла ці напрямні принципи надто буквально, пов'язуючи їх з космологією та розуміючи їх як «життя з Брахманом» через відродження у світі Брахми. За словами Гомбрича, «Будда навчав, що доброта – те, що християни схильні називати любов'ю – є шляхом до спасіння.

У Тевіджа-сутті, «Потрійному знанні» в Дігха-нікаї або «Збірці довгих бесід», група молодих брахмінів звернулася до Будди щодо методів пошуку спілкування/товариства/сопричастя з Брахмою. Він відповів, що знає світ Брахми та шлях до нього, і пояснив медитативний метод його досягнення, використовуючи аналогію резонансу мушлі аштаманґали:

Потім Будда сказав, що після цього монах повинен так само наповнити весь світ ментальними проєкціями співчуття, емпатійної радості та незворушності (рівне ставлення до всіх істот).

У двох Метта-суттах Ангуттара Нікаї Будда стверджує, що ті, хто практикує випромінювання чотирьох безмірностей у цьому житті та помирає, «не втрачаючи їх», призначені для відродження в небесному царстві в наступному житті. Крім того, якщо така людина є буддійським учнем (палі: савака) і таким чином реалізує три характеристики п'яти агрегатів, то після свого небесного життя цей учень досягне нірвани. Навіть якщо людина не є учнем, вона все одно досягне небесного життя, після якого (залежно від того, якими були її минулі вчинки) вона може переродитися в пекельному вимірі, або як тварина, або голодний привид.

В іншій сутті Ангуттара Нікаї, мирянка Самаваті згадується як приклад людини, яка вирізняється люблячою добротою. У буддійській традиції її часто називають такою, часто посилаючись на розповідь про те, що стріла, пущена в неї, була відбита завдяки її духовній силі.

Вішудхімаґа Чотири безмірності пояснюються у «Шляху очищення» (Вішудхімаґа), написаному в 5 ст. н.е. вченим і коментатором Буддаґошею. Їх часто практикують по черзі, застосовуючи кожну безмірність спершу до себе (практика, якої навчають багато сучасних вчителів і монахів, що була усталена після написання Палійських сутт), а потім до інших людей поблизу, і так далі аж до всіх істот у цьому світі та у всіх світах.

Посилання

Джерела

Див. також

- буддійський термін, що означає "любляча доброта" - емпатійна та співчутлива радість - буддійська концепція незворушності та врівноваженост