«Перева́га» () — це коротке науково-фантастичне оповідання британського письменника Артура Кларка, написане 1951 року. В оповіданні показано, як технологічно більш розвинена сторона зазнає поразки в міжзоряній війні, попри свою очевидну перевагу, через свою готовність відмовитися від старих технологій, не вдосконаливши повністю нові.

Після першої публікації у серпневому випуску журналу «Фентезі & Сайнс фікшн» за 1951 рік, оповідання «Перевага» включили до антології Кларка «Експедиція на Землю» 1953 року, антології 1981 року «7 кардинальних чеснот наукової фантастики» (де воно представляло поміркованість), збірки військової наукової фантастики 1987 року «Поля битв за межами завтрашнього дня», збірки «Більше, ніж один всесвіт» 1991 року та антології 2001 року «Найкраща військова наукова фантастика 20-го століття».

Сюжет Історія розказана у формі листа-прохання до суду колишнього командира великого союзного космічного флоту. Він починає листа з пояснення, що вирішив написати листа, щоб припинити безпідставні звинувачення в поразці тих, хто служив під його командуванням, а їхня остаточна поразка була зумовлена не меншістю їхніх сил, а їхньою технічною перевагою над ворогом.

Коли починається війна, союзні війська мають велику перевагу як у кількості космічних кораблів, так і в потужності своєї зброї. У Битві П'яти Сонць вони здобувають перемогу, хоча і з труднощами. Союзники радяться щодо стратегії війни зі своїм новим керівником дослідницького штабу, професором-генералом Норденом. Той заявляє, що їхня наявна зброя досягла межі потенціалу, і починає розробку нової потужної зброї.

Переобладнання кораблів постійно відкладається, і союзники призупиняють свої атаки, чекаючи, поки їхні кораблі будуть оснащені новими ракетами. Ворог використовує ці затримки, щоб захопити кілька колишніх союзних систем. Замість того, щоб просто контратакувати з використанням своєї поточної зброї, Норден розробляє ще новішу зброю, яка компенсує ці втрати. Кожна з новинок успішна й перспективна, але кожна незмінно призводить до нездоланних проблем і подальших втрат. Бойова міць армії підірвана її власною наукою. Тим часом, поки тривають дослідження, відкриття, випробування та запуск у серійне виробництво, ворог невпинно накопичує набагато більший арсенал, а та зброя, хоча й більш примітивна, була водночас і більш надійною.

Історія закінчується тим, що командувач визнає свою поразку, але благає суд про прихильність, оскільки він більше не може нести відповідальність «за свої майбутні дії, якщо я буду змушений продовжувати ділити свою камеру з професором Норденом, колишнім начальником дослідницького штабу моїх збройних сил».

Примітки

Посилання В базі Internet Speculative Fiction Database