Директи́ва про застосува́ння прав паціє́нтів у транскордо́нній меди́чній допомо́зі — нормативно-правовий акт Європейської Унії, який регулює медичне лікування в інших державах-членах ЄУ.
19 січня 2011 року Європейський парламент ухвалив директиву, що імплементує практику Європейського Суду Справедливості, згідно з якою кожен пацієнт має право на лікування за кордоном у межах ЄУ. Після офіційного схвалення директиви Радою — держави-члени мали 30 місяців, щоб адаптувати своє національне законодавство до нових правил.
У майбутньому учасники обов'язкового медичного страхування змогли отримати відшкодування витрат на лікування в сусідніх європейських країнах, за умови, що відповідна медична послуга належить до послуг, на які вони мають право у своїй країні. Оплата здійснюється в розмірі, який би становив аналогічне лікування у їхній власній країні. Це також посилило свободу пересування для отримання медичної допомоги. Однак у певних випадках відповідальні органи можуть вимагати від пацієнта попереднього дозволу на дороговартісне лікування. Кожна держава-член повинна створити один або кілька національних контактних пунктів для лікування за кордоном.
Зокрема, пацієнти, які перебувають у довгих списках очікування або не можуть знайти відповідного спеціаліста у своїй країні, можуть скористатися лікуванням за кордоном.
Див. також
Регламент про медичні вироби
Посилання
Пленарне засідання у Страсбурзі, 17-20 січня 2011 року: Прийнято чіткіші правила лікування за кордоном Права пацієнтів у сфері транскордонної охорони здоров'я, текст другого читання