Палаццо Публіко () — історична ратуша у місті Сієна (регіон Тоскана, Центральна Італія). Розташована на головній міській площі П'яцца-дель-Кампо, вона є однією з найвизначніших архітектурних пам’яток історичного центру міста.

Будівництво палацу розпочалося у 1297 році, і він слугував резиденцією уряду Сієнської республіки, який складався з подести та Ради Дев’яти — виборних чиновників, що здійснювали виконавчі та судові функції у світських справах.

Палац споруджено у стилі середньовічної та готичної архітектури. Його інтер’єри прикрашені численними фресками, серед яких найвідоміший цикл — «Алегорія Доброго і Поганого правління» художника Амброджо Лоренцетті.

Архітектура

Зовнішній вигляд будівлі є зразком італійської середньовічної архітектури з виразними елементами готичного стилю. Нижній ярус зведений із каменю, тоді як верхні, завершені мерлонами, виконані з цегли. У час, коли цегляні фасади ще були рідкісним явищем, сієнські архітектори віддавали їм перевагу через нижчу вартість, що дозволяло використовувати дорожчі матеріали для декоративних елементівJohns, Ann Collins. "Defining the Gothic in Italy: The Cistercians of San Galgano and civic architecture in Siena, 1250–1350." The University of Texas at Austin ProQuest Dissertations Publishing, 2000..

Фасад палацу має легку ввігнуту (конкавну) форму, що гармонійно віддзеркалює вигин опуклої (конвексної) П’яцца-дель-Кампо — центральної площі Сієни, до якої будівля звернена своїм головним фасадом. У верхній частині фасаду розміщено велику бронзову круглу таблицю із христограмою — символом, який використовував Бернардіно Сієнський. Її встановили 1425 року на знак вдячності проповіднику за його промови, спрямовані на подолання соціальних і політичних чвар.

Кампаніла палацу — Торре-дель-Манджа — зводилася між 1325 і 1344 роками; її завершення спроєктував художник Ліппо Меммі. Вежу навмисно побудували вищою за кампанілу у суперницькій Флоренції — на той час вона була найвищою спорудою в Італії. У середині XIV століття вежу обладнали механічним годинником. Її архітектурна форма надихнула зведення кількох подібних споруд, серед яких Dock Tower у Грімсбі (Англія, 1852) та Joseph Chamberlain Memorial Clock Tower на кампусі Бірмінгемського університету (1908).

Вікна верхнього поверху палацу прикрашені багатими трилисниковими арками, типовими для сієнської архітектури. Гострокутні арки всіх вікон є виразним прикладом готичного впливу.

Фрески

Майже кожна велика зала палацу прикрашена фресками. Їхня особливість полягає в тому, що вони були замовлені не церквою чи релігійними братствами, а самим міським урядом — що було рідкістю для того часу. Вони також нетипові для італійського мистецтва XIII–XIV століть, адже зображують не лише релігійні, а й світські сюжети. Проте навіть ці світські фрески тлумачать свої ідеї у релігійному контексті — на них процитовані біблійні віршіFrugoni, Chiara. "The Book of Wisdom and Lorenzetti's Fresco in the Palazzo Pubblico at Siena." Journal of the Warburg and Courtauld Institutes, 1980, Vol. 43 (1980), pp. 239–241..

Найвідомішими серед світських фресок є три панелі серії про державне управління у Залі Дев’яти (Sala della Pace — «Зала миру»), створені художником Амброджо Лоренцетті. Цей цикл відомий під спільною назвою — Алегорія Доброго і Поганого правління.

На фресці Алегорія Доброго правління Справедливість зображена у вигляді жінки, яка вказує на терези, що їх тримає персоніфікована Мудрість, що ширяє над її троном. Ліворуч від глядача злочинця страчують, а праворуч громадяни отримують винагороду за праведність. Біля підніжжя Справедливості постає Чеснота — також у вигляді жінки, що роздає доброчесність 24 громадянам Сієни, впізнаваним за портретними рисами. Вони об’єднані спільним мотузком, який передає їм Злагода (Concordia) — символ громадянської єдності. Цей канат вони тягнуть разом, щоб зв’язати зап’ястя Персонифікованої Суверенності, що символізує підпорядкування влади справедливостіCampbell, C. Jean. "The city's new clothes: Ambrogio Lorenzetti and the poetics of peace." The Art Bulletin, Vol. 83, Iss. 2 (Jun 2001): 240–258..

Кожна чеснота підписана, тому її значення зрозуміле глядачеві. Основна ідея фрески — добрий уряд приносить процвітання народуWagener, Hans-Jurgen. "Good Governance, Welfare, and Transformation." The European Journal of Comparative Economics; Castellanza Vol. 1, Iss. 1 (2004): 127–143..

Алегорія має виразне соціальне послання, що вихваляє стабільний республіканський устрій Сієни. Водночас у ній поєднано релігійні мотиви: постать Справедливості нагадує Діву Марію, покровительку міста, а суддя у центрі композиції — традиційний образ Христа-судді, який відділяє праведних від грішних. Хоча цикл належить до пізньосередньовічного, а не Ренесансного мистецтва, він демонструє перехід до гуманістичної художньої думки.

Фреску супроводжують дві інші композиції, розміщені на суміжних стінах — Наслідки доброго правління та Наслідки поганого правління.

На першій панелі місто зображене квітучим: мешканці торгують, танцюють і працюють на полях, а за мурами тягнеться родюча сільська місцевість. На другій — панує хаос: злочини, занепад, хвороби, засуха — наслідки тиранічного правління.

Серед інших відомих розписів — Guidoriccio da Fogliano at the siege of Montemassi у Залі Великої ради (Sala del Mappamondo), традиційно приписувана Сімоне Мартіні. Поруч на стіні видно круглі сліди від карти світу Амброджо Лоренцетті, яка не збереглася. Під цією композицією відкрито ще одну — так звану «Нову фреску», що зображає двох чоловіків біля міста на пагорбі. Її походження та зміст залишаються невідомими, оскільки вона сильно пошкоджена пізнішими роботамиde Wesselow, Thomas. "The Form and Imagery of the New Fresco in Siena's Palazzo Pubblico." Artibus et Historiae, 2009, Vol. 30, No. 59, pp. 195–217..

У 1348 році Сієну спустошила Чорна смерть — загинуло близько половини населення. Економіка Республіки занепала, а владу в місті поступово перебрали францисканці. Через це Сієна не зазнала значного розвитку в епоху Відродження, але саме завдяки цьому її середньовічний вигляд зберігся — місто уникло руйнувань під час Другої світової війни і не зазнало суттєвих модернізацій.

Примітки

Посилання

Сторінка про Палаццо Публіко на сайті goticomania.it