«Геть рукостискання!» () — кампанія проти поширення інфекційних хвороб, яка тривала в СРСР у 1920—1930-х роках.
Історія У перші роки радянської влади поширилися осередки «Союзу спрощення привітань» () з гаслом «Геть рукостискання». Представники медицини розраховували, що, переставши вітатись за руку, можна скоротити кількість випадків контактної передачі вірусу, на тлі епідемій іспанки, тифу, холери. Пропонували альтернативні привітання, безконтактні — кивком або піднятою рукою. До агітації проти рукостискань долучилися — Маяковський, Булгаков, Ільф і Петров, Катаєв, Южанін; у своїй творчості вони підтримували необхідність дотримання гігієнічних правил. Гасло «Геть рукостискання» стало прикметою часу, яку неодноразово фіксували у своїх творах письменники 1920-х років.
На фабриках і заводах розповсюджували плакати з написом: «Без рукостискань» (). Людям, які відгукнулися на заклик, вручали жетон — значок «Звільнений від рукостискань» (). Значки також продавали, а виручені гроші йшли на благодійну допомогу. У радянських держустановах висіли плакати: «Рукостискання розносять заразу», «Рукостискання скасовано». Це тривало до середини 40-х років. Дізнатись про це можливо, зокрема, за карикатурою 1942 року: на ній бюрократ «перебудувався на воєнний лад», до кожного плаката дописав від руки — «Тепер війна!».
Активним пропагандистом відмови від рукостискань був Володимир Маяковський, який мав мізофобію, ймовірно, спричинену смертю батька від зараження крові після уколу голкою для зшивання паперу. Скасування рукостискань, з ініціативи Маяковського, увійшло до сформованого наркомом охорони здоров'я Миколою Семашком у середині 1920-х років гігієнічного мінімуму для населення. Цей мінімум складався з двох рівнів. Перший: регулярно митися з милом і чистити зуби. Другий, «мінімальний», рівень уже передбачав такі навички: спати на простирадлах, носити натільну білизну, їсти ножем і виделкою, мити руки перед їжею.
Всесоюзна піонерська організація, заснована у 1922 році, включила до свого статуту різні правила, зокрема відмову від рукостискань, введення натомість піонерського салюту. У 1926 році журнал «Радянське фото» опублікував знімок, на якому голова Ради народних комісарів Олексій Риков простягає руку хлопчику в піонерській краватці. Хлопчик усміхається, але відмовляється від рукостискання. «О. І. Риков вітає піонера, але той добре знає статут і не тисне руку» — йшлося у підписі до фотографії. Знімок став відомим: його демонстрували на виставці 1928 року «Радянська фотографія за 10 років» і він отримав почесний відгук: «За різноплановість, володіння умовами зйомки, життєвість і документальність».
У брошурі «Як жити, щоб здоровим бути?» () 1925 року школярам насамперед нагадують про правила гігієни в навчальних закладах: «Ти в школі — ось твої обов’язки в галузі здоров'я. Допомагай сан[ітарному]ком[ітет]у підтримувати чистоту. Пояснюй товаришам шкоду вуглекислого газу, пилу й інфекційних хвороб. Вітайся по-піонерськи, без рукостискань. Не смокчи олівець чи ручку. Ніколи не плюй на підлогу і не дозволяй цього іншим. На перервах краще провітрюй приміщення».
Під час та після Другої світової війни традиція рукостискань поступово відродилася, заборона зникла і з піонерського уставу.
Історичну кампанію паочали активно згадувати в ЗМІ під час пандемії коронавірусу.
Примітки
Література
Маяковский В. В. Санплакат // Маяковский В. В. Полное собрание сочинений: В 13 т. / АН СССР. Ин-т мировой лит. им. А. М. Горького. — М.: Худож. лит., 1955—1961. — Т. 10. — [Стихотворения 1929—1930 годов, вступление в поэму «Во весь голос», стихи детям]. — 1958. — С. 187—193. Неплохов А. И., Неплохов А. А.,Кряжев Д. А. Владимир Маяковский — основоположник первой социальной рекламы, направленной на сохранение здоровья населения // «Санитарный врач», 2021. — № 2. — С. 64—71.
Посилання
Отказ от рукопожатия // posmotre.ch