Джон Метью Мартініс (; нар. 1958) — американський фізик і почесний професор фізики Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі.
Його робота над макроскопічними квантовими явищами у надпровідниках разом Джоном Кларком і Мішелем Деворе відзначена Нобелівською премією з фізики 2025 року.
Освіта Виріс у Сан-Педро, Каліфорнія. 1980 року здобув ступінь бакалавра наук зі спеціалізацією з фізики в Університеті Каліфорнії в Берклі, а 1987 року здобув там же ступінь доктора філософії з фізики.
Під час докторантури досліджував квантову поведінку макроскопічної змінної, різниці фаз на тунельному контакті Джозефсона під керівництвом Джона Кларка. Водночас співпрацював з Мішелем Деворе, який на той час був постдокторантом.
1985 року Кларк, Деворе та Мартініс представили свій аналіз мікрохвильових імпульсів, який продемонстрував квантову поведінку контакту Джозефсона. Ця робота пізніше стала основою для надпровідних квантових обчислень.
Кар'єра Приєднався до Комісаріату з атомної енергії в Сакле, Франція, спочатку на постдокторантуру, а потім до відділу електромагнітних технологій Національного інституту стандартів і технологій у Боулдері, де працював над підсилювачами на основі надпровідних квантових інтерференційних пристроїв (SQUID). За період роботи в інституті розробив метод детектування рентгенівських променів за допомогою мікрокалориметра з надпровідним датчиком на перехідному краю та електротермічним зворотним зв'язком.
З 2002 року працював з кубітами на контакті Джозефсона з метою створення першого квантового комп'ютера.
2004 році перейшов до Каліфорнійського університету у Санта-Барбарі, де до 2017 року очолював кафедру Ворстера з експериментальної фізики.
2014 року Лабораторія квантового штучного інтелекту Google оголосила, що найняла Мартініса та його команду в рамках багатомільйонної угоди для створення квантового комп'ютера з використанням надпровідних кубітів.
23 жовтня 2019 року разом зі своєю командою опублікував статтю «Квантова перевага з використанням програмованого надпровідного процесора» в журналі «Nature», де представив, як вперше досягли квантової переваги за допомогою квантового комп'ютера з 53 кубітами. У квітні 2020 року звільнився з Google після того, як його перевели на посаду консультанта.
29 вересня 2020 року оголосили, що Мартініс переїхав до Австралії і приєднався до стартапу Silicon Quantum Computing, заснованого професоркою Мішель Сіммонс.
Відзнаки та нагороди
2014 року лавреат премії пам'яті Фріца Лондона разом з Мішелем Деворе та Робертом Шоелкопфом. 2021 року ушанований премією Джона Стюарта Белла за дослідження фундаментальних питань квантової механіки та їхнього застосування. 2025 року лавреат Нобелівської премії з фізики зі своїм науковим керівником Джоном Кларком та МІшелем Деворе за відкриття макроскопічного квантово-механічного тунелювання та квантування енергії в електричному колі.
Примітки
Посилання