Стаття 1 Європейської конвенції з прав людини є першою статтею Європейської конвенції з прав людини. У ній зазначено, що «Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права та свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції».
Юрисдикція
«Юрисдикція» держав-членів кілька разів оскаржувалася в Суді, причому головне питання полягало в тому, якою мірою юрисдикція має територіальний характер. Суд обрав шлях між визнанням винятків з регіонального характеру договору та у справі (Попередні заперечення) (1995) 20 EHRR 99 Європейський суд з прав людини зазначив: Беручи до уваги предмет і мету Конвенції, відповідальність Договірної Сторони може також виникати, коли внаслідок військових дій – законних чи незаконних – вона здійснює ефективний контроль над територією за межами своєї національної території. Зобов'язання забезпечувати в такій території права та свободи, викладені в Конвенції, випливає з факту такого контролю, незалежно від того, чи здійснюється він безпосередньо, через її збройні сили чи через підпорядковану місцеву адміністрацію. Таким чином, було встановлено, що дії Туреччини на контрольованому Туреччиною Північному Кіпрі підпадають під дію Конвенції.
Визначні справи
Ісса проти Туреччини (2004) 41 EHRR 567 (2005) 41 EHRR 985 Банковіч проти Бельгії (2007) Giampiero Buonomo, . Аль-Скейні та інші проти Міністра оборони UKHL 26
Примітки
Посилання
Текст статті 1 Європейської конвенції з прав людини Посібник зі статті 1 Конвенції – Зобов’язання поважати права людини – поняття «юрисдикції» та «відповідальності»