Справа «Крістін Ґудвін проти Сполученого Королівства» була розглянута Європейським судом з прав людини 11 липня 2002 року. Заявниця, Крістін Ґудвін, громадянка Сполученого Королівства, народжена в 1937 році, була трансґендерною жінкою. Вона заявила, що зазнала сексуальних домагань на роботі під час та після операції з корекції статі. Оскільки вона зберегла той самий , її роботодавець зміг дізнатися, що раніше вона працювала на них під іншим ім'ям та статтю, що призвело до збентеження та приниження.
Справу розглядали разом з окремою справою, І. проти Сполученого Королівства, також за участю британської трансґендерної жінки, рішення якої було винесено того ж дня, 11 липня 2002 року.
Скарга Посилаючись на статті 8, 12, 13 та 14 Конвенції, заявниця скаржилася на поводження з нею щодо працевлаштування, соціального забезпечення та пенсій, а також на неможливість одружитися.
Рішення ЄСПЛ встановив порушення статті 8 (право на повагу до приватного та сімейного життя) Європейської конвенції з прав людини; порушення статті 12 (право на шлюб та створення сім'ї); та не виявив порушення статті 13 (право на ефективний засіб правового захисту). Він встановив, що окремого питання за статтею 14 (заборона дискримінації) не виникло.
Міркування Не було продемонстровано жодних конкретних або суттєвих труднощів чи шкоди для суспільних інтересів, які можуть виникнути внаслідок будь-якої зміни статусу трансґендерних осіб. Можна обґрунтовано очікувати, що суспільство буде терпіти певні незручності, щоб дати людям можливість жити гідно та цінно відповідно до своєї ґендерної/статевої ідентичності. Суд дійшов висновку, що справедливий баланс, властивий Конвенції, тепер рішуче схиляється на користь заявниці. Відповідно, мало місце порушення її права на приватне життя, що є порушенням статті 8. Суд також не знайшов жодних підстав для заборони особі користуватися правом на шлюб за будь-яких обставин через її трансґендерність. Він дійшов висновку, що мало місце порушення статті 12. Судова практика установ Конвенції вказувала на те, що статтю 13 не можна тлумачити як таку, що вимагає засобу правового захисту проти стану національного законодавства. За цих обставин порушення статті 13 не виникло. Відсутність юридичного визнання зміни статі трансґендерної особи лежала в основі скарг заявниці за статтею 14 Конвенції та була розглянута за статтею 8, тому окремого питання за статтею 14 не виникло.
Наслідки Програш уряду у справі Ґудвіна став одним із факторів у прийнятті Закону про визнання ґендеру 2004 року.
Примітки