«Ария» () — радянський та російський гурт, що грає в жанрі хеві-метал, музика якого витримана в стилі гуртів нової хвилі британського хеві-металу. Учасники групи підтримують агресивну війну РФ проти України, як і їх 1-й вокаліст Валерій Кіпєлов, а також неодноразово відвідували територію тимчасово окупованої АР Крим.
«Ария» є одним з найстаріших і найуспішніших метал-гуртів РосіїА. Алексеев, А. Бурлака, А. Сидоров. «Кто есть кто в советском роке: иллюстрированная энциклопедия отечественной рок-музыки». 1991«Ария: Длинная песня» — Дед Звукарь, Zvuki.ru. Лауреат премії Fuzz 2007 року як найкращий live-гурт. Його учасниками було утворено багато інших відомих гуртів («Мастер», «Кипелов», «Маврин», «Артерия»), які разом складають плеяду, так звану «сімейку Арії» Александр Полянский. «Арии из разных опер». Журнал «Босс». .
Велика частина текстів гурту написана поетами Маргаритою Пушкіною та Олександром Єліним.
Стиль
Основним жанром «Ария» є традиційний хеві-метал: «галопові» гітарні рифи, високий пронизливий вокал, довгограючі гітарні соло. Фактично, перші альбоми групи є вільною інтерпретацією музики таких класиків важкого металу, як Iron Maiden, Black Sabbath, Deep Purple, Judas Priest, Golden Earring. Через це критики звинувачували «Ария» в неоригінальності та в запозиченності їхніх музичних ходів у цих гуртів. Самі «арійці» відкидають подібні звинувачення. У 2021 американський музичний канал Metal School показав документальну стрічку, яку іронічно назвав Ariya: The Russian Iron Maiden.
Історія гурту
Передісторія
Майбутні музиканти «Ария» Віталій Дубінін та Володимир Холстінін познайомилися під час навчання в МЕІ, де створили аматорський рок-гурт «Волшебные Сумерки». Дубінін спочатку був басистом та вокалістом водночас, згодом на роль вокаліста був запрошений Артур Беркут. У 1982 році Дубінін покинув гурт, щоб закінчити освіту. Незабаром Беркут отримав запрошення на місце вокаліста в популярному артрок гурті «Автограф», і «Волшебные Сумерки» розпалися.
Холстінін разом з бас-гітаристом Аліком Грановським стали учасниками гурту «Альфа», що виконував хард-рок. Гурт проіснував всього кілька років. У період боротьби з самодіяльними колективами в 1982—1984, музики були вимушені шукати роботи в офіційних ВІААлександр Алексеев, Андрей Бурлака, Алексей Сидоров: «Кто есть кто в советском роке»: иллюстрированная энциклопедия отечественной рок-музыки . Холстінін, Дубінін і Грановський приєдналися до ВІА «Поющие сердца» в 1985 році. Туди ж з ВІА «Лейся, песня», що розпався, перейшов Валерій Кіпєлов. Дубінін покинув «Поющие Сердца» через кілька місяців, щоб вчитися на вокаліста в Академії ім. Гнесіних.
Рання історія
Граючи в «Поющих сердцах», Холстінін і Грановський паралельно створили сайд-проект: гурт, що мав грати у жанрі хеві-метал. Менеджером і художнім керівником нового колективу став Віктор Векштейн, директор «Поющих сердец», що надав музикантам власну студію. Назву гурту пригадав Холстінін, вибравши його навмання як слово, що зручно перекладається в латиницю. Також, за однією з версій, важливим чинником у виборі назви стала легкість його скандування. Виходячи з назви гурту і самих музикантів і їхніх шанувальників згодом стали називати «арійцями».
Векштейн, Холстінін та Грановський почали добирати склад гурту. У цей період до них приходили на проби гітарист Сергій Потьомкін (екс-«Альфа»), вокаліст Микола Носков (потім — в «Парке Горького»), клавішник Олександр Мясніков (екс-«Акцент»). У лютому 1985 постійним вокалістом Арії був затверджений Валерій Кіпєлов (екс-«Лейся, песня»). Ударником став звукоінженер «Поющих сердец» Олександр Львов, клавішником і бек-вокалістом — Кирило Покровський.
Днем народження гурту самі музиканти називають 31 жовтня 1985 року, коли була закінчена робота над першим студійним альбомом «Мания величия». Матеріал, що був виданий самвидавом на магнітній касеті, являв собою традиційний хеві-метал у дусі модних тоді англійських і американських гуртів типу Iron Maiden та Black Sabbath. Альбом був записаний лише за участі одного гітариста у складі — Холстініна. Для концертної діяльності був запрошений другий гітарист, Андрій Большаков (екс-«Зигзаг», екс-«Коктейль»). Окрім того, Ігор Молчанов (екс-«Альфа») змінив за ударними Львова, що залишився звукооператором гурту.
Перший концерт Арії пройшов у ДК МАІ 5 лютого 1986 року, на розігріві у самих себе як «Поющие сердца». Того ж року гурт (вже сольно) взяв участь у фестивалях «Рок-панорама-86» і «Литуаника-86». На фестивалях гурт був сприйнятий схвально і відразу завоював кілька премійРОК-ПАНОРАМА 86 : отчёт і деяку андеграундну популярністьМаргарита Пушкіна, Ділан Трой, Віктор Троєгубов — «Легенда о Динозавре» .
Другий альбом гурту, «С кем ты?», був записаний наступного року. Він відрізнявся від першого виваженим звучанням. Більша частина композицій була написана Большаковим, шанувальником Judas Priest, під впливом стилю цього гуртуМаргарита Пушкіна, Ділан Трой, Віктор Троєгубов — «Легенда о Динозавре» . Автором текстів до більшості пісень (крім «Без тебя» — Маргарита Пушкіна — та інструментальної «Память о…») був Олександр Єлін, саме тому тематика цього альбому була гостро-соціальною і антивоєнною т («Воля и разум», «Встань, страх преодолей», «С кем ты?», «Игры не для нас»). Колишній ударник гурту Олександр Львов знову виступив у ролі звукоінженера.
Після низки аншлагових концертів в «Ария» відбувається конфлікт між новим гітаристом Андрієм Большаковим і менеджером Віктором Векштейном. Більша частина гурту, крім Холстініна і Кіпєлова, стає на сторону Андрія і розриває відносини з Векштейном, але Віктор Векштейн зберігає права на назву. Грановський, Большаков, Молчанов і Покровський створюють гурт «Мастер» і в 1987 році випускають дебютний однойменний альбом, що містить в тому числі кілька пісень, написаних ними для Арії.
Склад з Мавріним
Валерій Кіпєлов та Володимир Холстінін залишаються в «Арії». До колектива запрошують басиста Віталія Дубініна, що грав з Холстініном і Артуром Беркутом у «Волшебных сумерках» і «Альфе» ще на початку 80-х, а також гітариста Сергія Мавріна, барабанщика Максима Удалова (обидва — екс-«Чёрный кофе» та «Металлаккорд»).
У 1987 році новим складом «Ария» записує альбом, який спочатку повинен був називатися «На службе силы зла». Це був перший альбом, випущений державним монополістом компанією «Мелодія», і тому до нього були внесені значні зміни: альбом був перейменований на «Герой асфальта», а обкладинка відповідно змінена, деякі тексти були піддані цензуріМаргарита Пушкіна — «Ария Маргариты» . До кінцевого варіанту альбому не увійшла, через фізичну обмеженість місткості платівки, композиція «Дай руку мне» — пізніше вона була видана на збірках Арії «Штиль» і «Легенды русского рока». Наклад третього альбому на вінилі склав понад 1 000 000 примірників і розійшовся за кілька місяців. Платівка вважається однією з найкращих в історії гурту, її часто зараховують до числа «класичних» для гурту. На пісню «Улица Роз» було знято перший в історії гурту відеокліп.
Протягом 1987—1988 років «Ария» здійснює гастрольний тур по всьому СРСР та свою першу поїздку за кордон, в Німеччину, де виступає на фестивалі «Дні Стіни» в Берліні. Газети називають Арію «російським Iron Maiden» і «козаками з гітарами»Легенда о Динозавре.
У цей час відносини учасників гурту з менеджером зіпсувалися знову і цього разу вже остаточно. Музики наполягали на записі нового альбому, в той час як Векштейн вимагав все нових концертних турів. У жовтні 1988 року через конфлікт гурту покидає Удалов і в листопаді замість нього запрошують Олександра Манякін. Зрештою Удалов все ж залишається в складі оновленого гурту, але як звукоінженерІсторія гурту «Ария» — Антологія Російського Рока (спочатку з офіційного сайту). У 1989 році гурт видає черговий альбом під назвою «Игра с огнём» з Юрієм Фішкіним як менеджером. Віктор Векштейн зберіг формальні права на назву, через що гурт весь рік виступав як «АРІЯ-89». Однак Віктор так і не висунув до гурту претензій щодо назви, а через рік загинув.
На початку 90-х років через економічну кризу гурт пережив спад у своїй діяльності, різко скоротивши кількість концертів. Музиканти змушені були шукати додаткові джерела заробітку. Кіпєлов в цей період підробляв сторожем, Холстінін — приватним візництвом. В 1990 році Дубінін і Маврін підписують контракт з гуртом «Lion Heart» і на деякий час їдуть до Мюнхену (у складі гурту їх заміщували сесійні Горбатіков і Булкін), але повертаються до гурту в серпні. Після святкування п'ятирічного ювілею і декількох живих концертів гурт починає працювати над своїм п'ятим альбомом «Кровь за кровь», який був випущений у 1991 році.
У 1994 році була заснована своя власна студія «ARIA Records» і підписаний п'ятирічний контракт з компанією «Moroz Records». На цьому лейблі влітку 1994 року були перевидані перші п'ять альбомів гурту, в тому числі вперше побачили світ ранні альбоми «Мания величия» і «С кем ты?». Оформлення альбомів виконав художник Василь Гаврилов.
«Смутні часи»: другий розкол У вересні 1994 року був здійснений двотижневий тур Німеччиною в семи містах, в тому числі й виступ у берлінському Hard Rock Cafe. З вини організаторів, тур проходив у жахливих умовах і не приніс «арійцям» ані копійки. Скандал з організаторами відбився і на стані справ гурту.
Після закінчення туру Валерій Кіпєлов фактично покинув гурт: припинив з'являтися на репетиціях і записах альбому в студії, і провів декілька концертів з гуртом «Мастер»История с оффсайта. У грудні Олексій Булгаков (вокаліст і лідер «Легиона») складав іспит в разі можливого заміщення Кіпєлова. У січні 1995 року Сергій Маврін покинув колектив, заявивши, що відмовляється продовжувати виступи без Кіпєлова. На місце Мавріна, спочатку як сесійний музикант, був запрошений Сергій Терентьєв, згодом він став постійним членом групи.
Кіпєлов і Маврін кілька місяців виступали удвох з програмою «Назад в Будущее» з кавер-версіями пісень іноземних рок-гуртів (Slade, Black Sabbath та ін.), а також піснями колективуОфіційний сайт гурту «Маврик». Історія гурту «Маврик» . Існує бутлег одного з таких концертів . Але проект не сягнув успіху, і наприкінці 1995 Кіпєлов повернувся до Арії під загрозою санкцій у разі невиконання договірних зобов'язаностей з боку компанії Moroz Records. Він записав вокальні партії для нового альбому «Ночь короче дня», що був виданий у вересні 1995 року. «АРІЯ» провела серію концертів у московському регіоні з Сергієм Задорой як новим менеджером, записавши концертний альбом «Сделано в России», що став лідером чартів.
У 1997 році Кіпєлов і Маврін знову об'єднали зусилля, записавши в дуеті альбом «Смутное время», в якому взяв участь і Алік Грановський. Дубінін і Холстінін записали свого власного альбому, що дістав назви «АвАрія», де Віталій брав участь також і як вокаліст.
Склад з Терентьєвим
Сергій Терентьєв, що спершу просто заміняв Мавріна, незабаром закріпився в постійному складі гурту і почав активно писати пісень. У 1998 році Арія випустила «Генератор зла», де вперше були присутні пісні Терентьєва і вперше не були вказані продюсери (продюсерами попередніх альбомів були Дубінін і Холстінін). Тур на підтримку альбому ледь не був зірваний через аварію, у яку потрапив барабанщик Манякін, тому протягом півроку його заміщував Максим Удалов.
У 1999 році вийшла книга «Арія. Легенда про Динозавра», автори якої — Ділан Трой, Маргарита Пушкіна та Віктор Троєгубов — спробували написати «реалістичну» біографію гурту, в якій підвищена увага приділялася конфліктам між музикантами і різноманітним курйозам. У 2002 вийшла ще одна книга про гурт «Арія Маргарити» Маргарити Пушкіної, де, окрім історії гурту, розповідалися подробиці написання Пушкіною текстів.