Мері Делані (; — ) — англійська художниця, авторка листів та член , відома своїми «паперовими мозаїками», ботанічними ілюстраціями, рукоділлям та активним листуванням.
Біографія Мері Делані народилася в Коулстоні, Вілтшир, її батьком був полковник Бернард Гранвіль, мати Мері Весткомб, вірна прихильниця роду Корони Стюартів.
У Мері був старший брат, Бернард (1699), молодший брат Бевіл, який народився між 1702 і 1706 роками, та сестра Анна (1707)M. Peacock, 'Mrs Delany begins her life's work' in The Paper Garden (2010) beginning at p. 72; Dewes ( 1940).
Коли Мері була малою, її батьки перебралися до Лондона, і навчалася у школі, де викладала французька біженка мадемуазель Пюель. Мері тісно познайомилася з двором, коли її відправили жити до тітки, леді Стенлі, яка була бездітноюDewes 1940, p. 20. – з метою, щоб вона стала фрейліноюHayden, 1980..
Живучи з леді Стенлі, Мері опанувала «англійську, французьку, історію, музику, рукоділля та танці...». Вона познайомилася з Георгом Генделем і до кінця свого життя була близькою подругою та прихильницею композитораDewes 1940, p. 22.. Надії Мері стати фрейліною були розвіяні смертю королеви Анни у 1714 році, що призвело до зміни влади та сходження на трон представників Ганноверської династії, яких підтримували Віги. Гранвіли переїхали до маєтку Бакленд у Глостерширі, де вони були ізольовані від англійського суспільства. Однак Мері змогла продовжити свою освіту та захоплення створенням колажів з паперу, яке розвинулася в ранньому віці.
Шлюб Під кінець 1717 року Мері запросили зупинитися у її дядька, Джорджа Гранвіля, 1-го барона Ленсдауна, у Вілтширі. Під час цього перебування її познайомили з Александром Пендарвесом, і незабаром стало зрозуміло, що її родина зацікавлена в шлюбі між ними. Пендарвес був членом парламенту і йому було 60 років, тоді як Мері було 17. У лютому 1718 року вони одружилися, шлюб був нещасливим, спричинений фінансовою залежністю її батьків від лорда Ленсдауна та надією лорда Ленсдауна отримати політичний вплив.
У квітні Пендарвеси вирушили до замку Роскроу поблизу Фалмута, що у західному Корнуоллі; після заселення місіс Пендарвес змогла насолоджуватися краєвидами Роскроу та верховою їздою. Подагра чоловіка погіршувалася з часом, і на другому році їхнього шлюбу Мері переважно доглядала за хворим чоловіком, а також проводила час за шиттям та малюванням квітів. У 1721 році вони зняли будинок у Лондоні і вона змогла відновити зв'язки з багатьма своїми друзями. У 1725 році чоловік раптово помер уві сні. Він не змінював свого заповіту після одруження, тому Мері не успадкувала того, що залишилося від його майна. «Містер Пендарвес був залежний від пляшки, яка спричинила забуття про втрату частини його статків, не мав часу подумати про те, щоб передати спадок своїй дружині»Dewes 1940, p. 79..
Попри брак коштів, вдівство відкрило нові можливості для Мері Пендарвес. Вдови, на відміну від неодружених жінок, могли вільно пересуватися в суспільстві, і вперше у своєму житті вона змогла займатися власними інтересами без нагляду будь-якого чоловіка. Вона не була задоволена можливостями, доступними жінкам у 18 столітті. Вона писала: Пізніше Мері Пендарвес описали так: «Вона судила про все і всіх по-своєму; і, висміюючи будь-яку пустоголову чи марнославну безглуздість, чи то модну, чи то ексцентричну, завжди була готова аплодувати незвичайному, якщо воно щире та гідне. Вона прагнула здобувати всілякі знання до кінця свого життя»Johnson, R. Brimley. Mrs. Delany (London: Stanley Paul & Co. Ltd. 1925) p. xxiv..
Після смерті першого чоловіка Мері Пендарвес жила у різних родичів та друзів. У 1730-х роках вона орендувала будинок на вулиці Аппер-Брук, звідки писала деякі зі своїх відомих листів.
Багата подруга, Маргарет Бентінк, герцогиня Портлендська, включила Мері до свого художнього та наукового «Вулика», де вона познайомилася з ботаніком Джозефом Бенксом. Мері відвідала його дім, щоб побачити зразки та малюнки з його подорожей з капітаном Куком. Вона почала вирощувати рослини та малювати.
Спочатку вона жила зі своєю тіткою та дядьком Стенлі, а після смерті тітки проводила час в Ірландії з родиною своєї подруги місіс Донеллан. В Ірландії Пендарвес познайомилася з доктором Патріком Делані, ірландським священнослужителем, одруженим з багатою вдовою Маргарет Тенісон. Лише у 1743 році, через два роки після смерті першої дружини, під час поїздки до Лондона Делані освідчився Пендарвес, на превеликий жаль її родини. Вони одружилися в червні 1743 року.
Подружжя провело рік у Лондоні, перш ніж переїхати до Дубліна, де у чоловіка був будинок. Вони також орендували будинок Маунт-Пантер у графстві Даун і цього року його призначили деканом Дауна. Обоє вони цікавилися ботанікою та садівництвом: Після 25 років шлюбу, більшу частину яких він провів в Ірландії, другий чоловік помер 6 травня 1768 року у віці 84 років у Баті в Сомерсеті, Мері Делані тоді було 68 роківPaston, George. Mrs. Delany (Mary Granville): a memoir, 1700–1788 (Edinburgh: G. Richards, 1900) p. 191..
Пізні роки Овдовівши вдруге, Мері Делані проводила більше часу в будинку своєї близької подруги, Маргарет Бентінк, герцогині Портлендської. Вони обидві цікавилися ботанікою, часто вирушаючи на пошуки зразків рослин. Саме під час частого перебування в Булстроді Мері познайомилася з двома відомими ботаніками того часу: Джозефом Бенксом та Даніелем Соландером. Це знайомство заохотило інтерес Мері Делані до ботаніки. У 1769 році вона переклала англійською працю Вільяма Гадсона Flora Anglica. Переклад залишився неопублікованим, проте текст дає чітке уявлення про її ботанічні знанняCardoso, T. (2023). Mary Delany's British Flora (1769): Female Agency in the Translation of Science. In K. Bennett & R. M. Puga (Eds.), Translation and Transposition in the Early Modern Period (pp. 91-110). Routledge..
Мері Делані померла 15 квітня 1788 року. Меморіальна дошка встановлена У церкві Святого Джеймса на Пікаділлі.
Кар'єра художниці Мері Делані завжди була художницею, але під час шлюбу з доктором Делані вона мала час відточувати свої навички. Вона також була садівницею, займалася рукоділлям, малюванням та живописом; але найбільш відома була своїми витинанками з паперуHayden 1980, p. 13..
У 1771 році, вдовою трохи за 70, Делані почала працювати над декупажем, модним стилем серед придворних дам. Її роботи були детальними та ботанічно точними зображеннями рослин, з використанням паперових серветок та ручного розфарбовування. Вона створила 985 таких робіт, назвавши їх «Паперовими мозаїками»Laird 2009..
«Поклавши перед собою зразок рослини, вона вирізала крихітні шматочки кольорового паперу, щоб зобразити пелюстки, тичинки, чашечку, листя, прожилки, стебло та інші частини рослини, і, використовуючи світліший і темніший папір для створення тіней, вона наклеювала їх на чорний фон. Накладаючи один аркуш паперу на інший, вона іноді створювала кілька шарів, і в повній картині могли бути сотні шматочків, що утворювали одну рослину. Вважається, що вона спочатку препарувала кожну рослину, щоб ретельно її дослідити для точного зображення...»Hayden 1980, pp. 132–133.
Мері Делані стала відомоюHayden 1980, p. 143., її роботи можна побачити у Британському музеї. Після її смерті, "Десять томів книги місіс Делані Flora Delanica успадкувала леді Ллановер, яка померла в 1896 році у віці дев'яноста чотирьох років та заповіла ці томи Британському музею..."Vulliamy 1935, p. 256.
Коли її покровителька, вдова-герцогиня, померла, король Георг III та королева Шарлотта подарували їй невеликий будинок у Віндзорі та пенсію у розмірі 300 фунтів стерлінгів на рік. Мері Делані познайомилася з королевою Шарлоттою, живучи в будинку у Віндзорі, і стала важливою частиною близького кола двору, навчаючи маленьких дітей ботаніки та навичок шиття.
У 1780-х роках Делані познайомилася з Джорджіаною Кавендіш, герцогинею Девонширською, та Фанні Берні (мадам д'Арбле), і завдяки дружбі з ними отримала призначення при дворі
Мері Делані була знайома із багатьма відомими особами свого часу, листувалася з Джонатаном Свіфтом, сером Джозефом Бенксом, а також залишила детальну картину ввічливого англійського суспільства 18 століття у своїх шести томах «Автобіографії та листів» (ред. Леді Ллановер, 1861–1862). Едмунд Берк назвав її «справді чудовою леді, взірцем досвідченої жінки минулих часів».
Спадщина В Ульстерському музеї Ботанічного саду Белфаста зберігається вишита ковдра роботи Мері Делані, один з небагатьох цілісних вишиваних творів, виконаних нею. Інші вироби описані в листах, зокрема вироби, вишиті фіалками, примулами, геранню, маками та ліліями. Її власний одяг був багато вишитий, зокрема бальна сукня, ймовірно, створена до дня народження Фредеріка, принца Уельського, у 1751 році з детальним відтворенням різноманітних квітів: конвалій, зимового жасмину, запашного горошку, чорнушки дамаської, анемон, тюльпанів, дзвоників та незабудок.
У 1980 році Рут Гайден, нащадок сестри Делані, Енн, опублікувала книгу про творчість Делані: Mrs. Delany and Her Flower Collages, котра була перевидана у 2000 році як Mrs. Delany: Her Life and Her Flowers (British Museum Press). У 2019 році була опублікована біографія Мері Делані, написана Кларисою Кемпбелл Орр.
У 1980-х роках ірландська модельєрка Сібіл Конноллі створила лінійку посуду для Tiffany & Co., натхненну квітковими колажами місіс Делані.
У 2022 році компанія David Austin Roses перейменувала троянду «Мортімер Саклер» на «Мері Делані». Реєстраційна назва троянди — «Ausorts».
Див. також Список жінок-ботаніків Список ботанічних ілюстраторок
Примітки
Посилання Паперові колажі Мері Делані (Британський музей) Mary Granville Delany