Юліа́на Ге́ссен-Дармшта́дтська (, ; , Дармштадт, Гессен-Дармштадт — , , Брауншвейг-Люнебург) — принцеса з Гессенського дому, дочка ландграфа Гессен-Дармштадта Людвіга V. Дружина графа Ульріха II; у шлюбі — графиня Східної Фризії.

Державним справам віддавала перевагу розвагам. З 1648 по 1651 рік — регент графства Східної Фризії. Провадила політику фаворитизму.

Сім'я та ранні роки Народилася в Дармштадті 14 квітня 1606 року. Була дочкою ландграфа Гессен-Дармштадта Людвіга V Вірного та Магдалени Бранденбурзької, принцеси з дому Гогенцоллернів. За батьківською лінією була онукою ландграфу Гессен-Дармштадта з Гессенського дому Георгу I і Магдалени Ліппській, принцесі з дому Ліппе. По материнській лінії була онукою курфюрста Бранденбурга Йоганна Георга та Єлизавети Ангальт-Цербстської, принцеси з дому Асканієв. У десять років Юліана втратила матір; батько помер, коли їй виповнилося двадцять.

1629 року, коли Юліана гостювала у старшої сестри, герцогині Брауншвейг-Люнебурга Анни Елеонори, у в Герцберг-ам-Гарці, вона познайомилася з графом Східної Фризії, з яким побралася незабаром після знайомства. 1630 року прибула до двору в Ауриху, де мала відбутися їхнє з графом весілля. До нареченого її супроводжував брат.

Шлюб і нащадки В Ауриху 5 березня 1631 року одружилася з графом Східної Фризії Ульріхом II ( — ). Церемонію одруження провів генеральний суперінтендант Міхаель Вальтер. Весільні урочистості тривали кілька днів. У сім'ї графа та графині народилися чотири дитини:

син (нар. та пом. жовтень 1631); Енно Людвіг ( — ), з 1648 року граф Східної Фризії, 22 квітня 1654 року імператорським указом, даними в Регенсбурзі, отримав титул князя Східної Фризії, 7 листопада 1656 року в Ауриху побрався з графинею Юстиною Софією Барбі-Мюлінгенською ( — ), дочкою графа Барбі та Мюлінгена Альбрехта Фрідріха; Георг Крістіан ( — ) , з 1660 року граф Східної Фризії, 18 квітня 1662 року імператорським указом, даним в Регенсбурзі, отримав титул князя Східної Фризії, 4 або 14 травня 1662 року в Штутгарті побрався з герцогинею Шарлоттою Вюртембергською ( — ), дочкою герцога Вюртемберга Ебергарда III; ( — ), титулярний граф Східної Фризії, регент Східної Фризії з 1665 року, 22 липня 1665 року в Нордені одружився з графинею Анною Доротеєю Кріхінгенською (пом. ), донькою і спадкоємицею Альбрехта Людвіга.

Як і чоловік, державним справам Юліана надавала перевагу розвагам. Під час Тридцятилітньої війни, коли населення графства страждало від іноземних інтервентів, граф для дружини заснував сад насолод і побудував , чим викликав обурення у своїх підданих.

При дворі в Ауриху у Юліани з'явилася фаворитка, фрейліна . Вона після розриву любовного зв'язку з графом Ольденбурга Антоном Гюнтером, від якого вона мала , переїхала в Східну Фризію й оселилася в . Унгнад була свояченицею полковника Еберхарда фон Ернрайтера, командувача нідерландського гарнізону в Емдені. 1642 року полковник Ернрайтер отримав від графа Східної Фризії в дар маєток . При дворі в Ауриху лідерка графині познайомилася з бароном , який служив вихователем наслідного графа Енно Людвіга. 1646 року вона вийшла за нього заміж.

Ульріх не схвалював спілкування дружини з фрейліною. Його дратував вплив, який фаворитка мала на графиню. Попри на заборону чоловіка, Юліана продовжувала таємно відвідувати Єлизавету у Ширумі. Через це між нею та графом стали часто виникати суперечки. Дійшло до того, що Ульріх звільнив чоловіка баронеси з місця вихователя наслідного графа, проте потім, піддавшись вмовлянням дружини, призначив його дорстом у Берумі.

Регентство Овдовіла 1 листопада 1648 року. На час смерті чоловіка їхній шлюб майже розпався, проте графиня-вдова поховала чоловіка з усіма відповідними почестями. Юліана стала регентом за неповнолітнього спадкоємця, якого відправила з освітньою поїздкою європейськими дворами. Своїми таємними радниками призначила Ерхарда фон Ерентройтера та Йоганна фон Маренгольця. Обидва призначенці графині-вдови були іноземцями і не мали поваги у її підданих, тому відносини між регентською радою і представниками місцевих станів були напруженими. Юліана, як і раніше, державним справам віддавала перевагу розвагам. Користуючись слабкістю графині-вдови і бажаючи тримати її, якнайдалі від двору в Ауриху, барон і баронеса Маренгольц порадили їй переїхати в заміський палац в .

Невдоволені діями ставлеників Юліани, представники місцевих станів звернулися до її сина, графа Енно Людвіга, з проханням якнайшвидше повернутися і розпочати самостійне правління. Йому надали докладний звіт про все, що відбувається в Східній Фризії. Йоганн фон Маренгольц всіляко перешкоджав поверненню графа в Аурих. Однак після того, як у Відні імператор призначив Енно Людвіга своїм радником, його офіційно визнали повнолітнім. У травні 1651 року він прибув до Східної Фризії і почав самостійно правити.

Пізні роки Відразу після свого повернення, Енно Людвіг засмутив матір тим, що наказав заарештувати Йоганна фон Маренгольця і розпочати розслідування. Проти барона висунули звинувачення у різних правопорушеннях, головним з яких був його любовний зв'язок з графинею-вдовою. Проте за жодним зі звинувачень не розпочали судовий процес. Син помістив графиню-вдову в його у . 21 липня 1651 року Йоганна фон Маренгольца стратили у Віттмунді. Рішення Енно Людвіга подібним чином розправитися з імовірним коханцем матері було незаконним, за що він отримав догану від імператора.

2 липня 1651 року, граф підписав з матір'ю договір, в якому обидва запевняли один одного в «материнському та синівському коханні». 1654 року Юліані дозволили придбати і переїхати в маєток у Брауншвейг-Люнебурзі. Однак повного примирення між сином і матір'ю не сталося. Коли граф Енно Людвіг попросив Юліану приїхати назад, вона відмовилася і заявила, що ніколи не повернеться в Східну Фризію.

Померла у Вестергофі 15 січня 1659 року. Останки графині-вдови перевезли в Аурих і поховані в . 1880 року їх перепоховали в . У 1940-х роках одну з вулиць Ауриха назвали на її честь.

Примітки

Література

Посилання