Академічний дім — історична будівля та колишній український студентський гуртожиток і культурно-суспільний осередок у Львові, розташований на розі сучасних вулиць Драгоманова та Коцюбинського. Збудований у 1904—1906 роках у стилі сецесії з елементами українського модерну за проєктом архітекторів Тадеуша Обмінського та Филимона Левицького, коштом українських меценатів і громадських організацій.

У першій половині XX століття Академічний дім відігравав важливу роль у житті українського студентства Львова, будучи осередком навчального, культурного й громадського життя. З ним пов'язана діяльність численних українських інституцій і організацій; тут відбувалися академічні та громадські зібрання, зокрема у серпні 1914 року — установчі збори Союзу визволення України. За радянських часів будівля використовувалася як гуртожиток та навчальний корпус, а з 2024 року належить інституту поліграфії та медійних технологій «Львівської політехніки».

Будівля є визначною пам'яткою української архітектури початку XX століття та важливим місцем історичної пам'яті, пов'язаним з формуванням української інтелігенції та національного руху у Львові.

Історія створення

Передумови Для студентського життя у Львові на початку XX століття була характерна економічна скрута, особливо відсутність житла. Українська молодь, яка прибувала на навчання до Львова, стикалися не тільки з проблемою обмеженого доступу до навчальних закладів, але й зі важкою фінансовою ситуацією, яка проявлялася у недоїданні й відсутності можливості оплатити навчання. Не всі могли розраховувати на допомогу родини. Як правило, всі гуртожитки були зарезервовані для представників окремих національностей: поляків, євреїв. Був єдиний гуртожиток у Львові, який приймав і поляків, і євреїв, і українців, — цей гуртожиток належав організації «Єднання». Як наслідок, значна частина молоді поселялася на «станціях» (в орендованих у господарів кімнатах), які переважно були розташовані на території периферійних районів Львова, таких як Голоско, Замарстинів, Знесіння, Кривчиці, Левандівка. Багато студентів взамін за перебування на «станції» давали приватні уроки дітям власників помешкання.

Задум та спорудження Задум створення Академічного дому у Львові виник у НТШ у перші роки XX ст. Потребу його побудови для полегшення умов проживання української студентської молоді під час навчання порушив у пресі спочатку голова НТШ Михайло Грушевський . Найперше була створена фундація «Академічний Дім». Усі організаційні заходи з будівництва проводилися під керівництвом НТШ: укладання контрактів на купівлю земельних ділянок, проведення конкурсу на найкращий проєкт, у якому переміг спільний проєкт львівських архітекторів Тадея Обмінського й Филимона Левицького, нагляд за будівництвом.

У фундаційному акті від 22 червня 1904 було аргументовано нагальну конечність створення Академічного дому:

Наприкінці 1903 року за 45 918 корон було придбано ділянку під будівництво Академічного дому на вул. Супінського, 17 (нині — вул. Коцюбинського, 21). У квітні 1904 створено Комісію зі сприяння будові, до складу якої увійшли Іван Левинський, Іван Макух, Юліан Мудрак, Степан Федак, Іван Франко, і того ж року фірма Левинського розпочала будівництво за проєктом Тадея Обмінського й Филимона Левицького, яке завершилося 1906 року.

Жертводавці Вагомі внески у побудову Академічного дому робили меценати, українські товариства, громадські організації: Євген Чикаленко, даруючи найбільший благодійний внесок у понад 40 000 корон (кор.), поставив вимогу приймати в Академічний дім також і молодь Наддніпрянщини; Василь Симиренко пожертвував 8 610 кор.; Микола Аркас — 1 265 кор.; Михайло Грушевський — 500 кор.; Степан Федак — 1 271 кор.; Теофіл Дембицький — адвокат — 1 000 кор.; Євген Олесницький — 500 кор.; Наукове товариство імені Шевченка — 1 500 кор.; Галицький сейм — 15 400 кор. Найбільшому жертводавцю побудови Академічного дому у вхідному коридорі будинку 1906 року була встановлена мармурова пам'ятна таблиця, на якій золотими літерами була вирізьблена присвята: «Євгенові Чикаленкові, меценатові української академічної молоді, що велів коштом дарованих на побудову Академічного Дому 40 тисяч золотих карбованців уфундувати житловий осередок для студіюючої української молоді в княжому Льва-городі».

Опис будівлі

Будівля Академічного дому була спроєктована двома львівськими архітекторами Филимоном Левицьким і Тадеєм Обмінським у стилі сецесії з елементами національного орнаменту, притаманними українському архітектурному модерну. Уже в 1899—1900 роках у Львові появилися перші будинки в новому стилі з елементами модерну, який отримав місцеву назву «сецесія», що свідчить про вплив віденської архітектурної школи — віденської сецесії. Львівська сецесія швидко набула місцевого характеру. Порівняно з віденською вона раціональніша, стриманіша за формою і синтезована з місцевою традицією. Академічний дім, як яскравий приклад львівської сецесії, побудований з поєднанням модерної геометрії та народних декоративних елементів, характеризується динамічними та виразними формами, плавними формами дверних прорізів, вікон. Круті контури складних дахів, прикрашені шпилями, корелюють з народною гуцульською архітектурою. Головний акцент будівлі — майолікові фризи з гуцульським орнаментом — розташовані під карнизом, а також на двох плитках під кожним вікном верхнього поверху.

Триповерхова будівля Дому фронтальними стінами та входом виходила на вулицю Супінського (сучасну вулицю Коцюбинського). З лівого боку вона прилягала до горбів Цитаделі. Адреса дому на час побудови — вул. Супінського, 17. Будинок був раціонально й економічно доцільно розпланований. У сутеринах (підвалі) направо від входу розташовувалася велика кімната з паровим котлом, який через систему калориферів обігрівав усі житлові приміщення. Збоку була лазничка з душами, пральня. Сходи навпроти провадили до просторої, естетично оформленої харчівні з широкими у два ряди столами й кріслами. Їжу подавали через вікно з кухні за талонами, придбаними у чергового.

Перший поверх (партер) був переділений вестибюлем і серпентинними сходами на верхні поверхи на два крила. Справа він мав дві кімнати й помешкання сторожа-доглядача, який крім помешкання отримував місячну платню. Його обов'язком було прибирання загальних приміщень, сходів і коридорів, а після 21 години відчиняти вхідні двері для запізнілих мешканців. Наліво розташовувалася простора навчальна зала, облаштована столами з кріслами, лавками, у якій мешканці Дому могли вчитися, креслити, вправлятися на музичних інструментах, де відбувалися лекції, дискусійні зустрічі, заняття гуртків математиків, фізиків, мистецтвознавців, медиків, політехніків, правників. Тут відбувалися громадські заходи з нагоди різних свят, вечори присвячені творчості українських письменників, поетів, протестаційні сходини проти більшовицького поневолення України, польської окупаційної політики Галичини. За залою була канцелярія Академічного дому, яка вела облік мешканців, брала оплату за проживання, дбала про світло, опалення, воду, технічний стан будинку та інші важливі справи, потрібні для його функціонування.

На верхніх поверхах, до яких вели закручені сходи, по обидва боки широкого коридору розташовувалися три- й чотиримісні мешкальні кімнати. На третьому поверсі додатково були з різних сторін дві наріжні великі кімнати на 6-8 осіб, про які з гумором говорили як про «Камчатку» на правому крилі й «Зелений Клин» на лівому, і у яких мешкали «новики», цебто ті студенти, що вперше вписалися на вище академічне навчання й були новоприбулими на терені Академічного дому. У кожній мешкальній кімнаті були залізні ліжка з сінниками чи матрацами, покривалами, вовняними коцами, шафки, шафа для одягу, стіл та крісла чи табуретки. Кімнати почергово прибирали самі мешканці. За правилами внутрішнього розпорядку в гуртожитку о 22-й годині вимикали світло, і тоді пильні студенти могли використовувати для освітлення лише свічки.

Володіння та користування Протягом 1906—1907 років Академічний дім був переданий у користування студентської молоді. Майно НТШ переписало на себе. У 1907—1914 роках тут крім приміщень, які обслуговували потреби студентів, містилися канцелярія, бібліотека і музей НТШ. Нагляд за Академічним домом здійснювала кураторія, до складу якої до 1914 року входили Михайло Грушевський, Іван Франко, Євген Чикаленко. З 1914 року ці функції виконувала Комісія з керівництва Академічним домом. Повсякденний нагляд здійснював адміністратор, якого обирали за конкурсом. 1911 року НТШ склало правила побуту в гуртожитку («Регулямін для мешканців»).

Українських студентів на початку 1920-х років у рамках взаємодопомоги підтримувала організація «Академічна поміч», яку очолював Михайло Матчак. Серед інших організацій, які пропонували допомогу українським слухачам, також були «Студентська громада», «Правнича громада», «Медична громада», Товариство «Друг» (із русофільською орієнтацією). Після розпуску в 1929 році «Студентської громади» частина студентів продовжила діяльність у «Товаристві прихильників освіти», яке також займалося взаємодопомогою. Воно опікувалось Академічним домом й організовувало студентську кухню, в якій працевлаштовувало студентів.

У роки Першої світової війни російське військо використовувало будинок як казарму. Був знищений інвентар, пропало багато цінних документів НТШ, зокрема фольклорні матеріали Володимира Гнатюка, приготовані до видання. 1918 року НТШ безплатно передало Дім Чину Сестер Василіянок, який відремонтував його й розмістив у ньому приватну гімназію Сестер Василіянок. Гімназія проіснувала до червня 1926 року.

Від 1 липня 1928 року до 15 жовтня 1934 року будинок перебував під управою Товариства прихильників освіти. Коли 1937 року Академічний дім був заборонений польською владою до використання під гуртожиток для українських студентів, НТШ безплатно передало його в користування греко-католицькій церкві, де під протекторатом Митрополита Андрея Шептицького і за керівництва о. ректора Олександра Малиновського було відкрито Інтернат для християнської української молоді вищих шкіл.

За радянських часів, у 1950-х роках в Академічному домі містився гуртожиток № 1 Львівського поліграфічного інституту, пізніше — навчальний корпус № 2 Української академії друкарства та кафедри факультету поліграфічного устаткування. З 2024 року — це навчальний корпус Інституту поліграфії та медіатехнологій Національного університету «Львівська політехніка». 2002 року на фасаді будинку було встановлено пам'ятну таблицю Степанові Бандері — видатному українському політичному діячеві, який мешкав тут у 1929—1930 роках.

17 липня 1990 будинок був внесений до Реєстру пам'яток архітектури місцевого значення, охоронний № 1277.

Місце у формуванні національного руху Академічний дім був не лише гуртожитком, а й важливим культурно-суспільним та ідейним осередком українського студентства, навколо нього гуртувалася молодь, яка навчалася у Львові, зокрема, в Українському таємному університеті. Тут панувала атмосфера товариського співжиття, взаємної пошани та дотримання внутрішньої дисципліни, що сприяло формуванню спільноти, яка об'єднувала в одну родину не лише мешканців гуртожитку, а й студентів, що проживали в місті та приходили до Академічного дому на сходини, збори, спільне навчання, обіди чи вечері.