Перша українська друкарня у Франції, також «Націоналістичне Видавництво в Європі» — друкарня, видавництво української діаспори у Франції, створене в січні 1938 року в Парижі з редактором видання «Українське слово» Олександром Бойківим за підтримки Українського народного союзу у Франції (УНС).

Спершу назва «Націоналістичне Видавництво в Європі» використовувалася для книговидавничої діяльності друкарні, але згодом обидві назви стали взаємозамінними.

Історія Друкарня продовжила друк газети «Українське слово» створеного 1933 року, також видавала книжки. Згідно з рішенням керівництва УНС, друк «Українського слова» зупинили в червні 1940 року через початок німецької окупації Франції, щоб не допустити німецьку пропаганду серед українців через газету. Це сталося за два дні до окупації Парижу німецькими військами.

1939 року друкарня змогла придбати нове обладнання, що дозволило почати друк візитівок, плакатів, афіш і книг. Друк «Українського слова» було відновлено в жовтні 1948 року. За видавництво книг у друкарні відповідала Українська національна єдність у Франції, створена на заміну УНС. Спершу всі твори друкувалися виключно українською, але згодом до них почали додавати переклади іншими мовами, зокрема, французькою та англійською.

З середини 1950-х років друкарня видавала щорічні «Календарі-альманахи» про життя українців за кордоном. 1958 року в співпраці з Організацією української молоді у Франції було розпочато друк «Бюлетня», який згодом став франкомовним «Bulletin Franco-Ukrainien», було видано 35 номерів, останній випуск вийшов 1970 року.

Також у друкарні випускали книги французькою мовою авторства українських письменників та політичних діячів. Тематика книг була широкою: дитяча література, художні твори українських авторів, політична література, а також дисидентські самвидавні документи й матеріали з України, що публікувалися спільно з видавництвом «Смолоскип», і були основою друкарні. З березня 1992 року друкарня видавала журнал «Українська трибуна».

Протягом 1996—2000 років адміністративною радою друкарні керував Василь Михальчук, після складання повноважень він передав архів надрукованих у книгарні видань до бібліотеки ім. Ольжича в Києві.

Видання

«Завзяття чи спокуса самовиправдання?», Євген Онацький (1956); «Московська воша», Симон Петлюра (1966); «Російський колоніялізм і совєтська імперія», Дмитро Андрієвський (1958); «Лихо з розуму (збірка)», В'ячеслав Чорновіл (1967); «На переломі», Бойдуник (1967); «Альманах Українського Слова 1933—1973. Адресар українців у вільному світі АДУК», Володимир Лазовінський (1973); «Непогасний огонь віри. Збірник на пошану полковника Андрія Мельника, Голови Проводу Українських Націоналістів», (1974); «Збірник на пошану Івана Мірчука», за редакцією Олександра Кульчицького (1974); «Бумеранг», збірка творів Валентина Мороза; 8 випусків забороненого в УРСР «Українського вісника»; «Собор у риштованні», Євген Сверстюк; Націоналістичний часопис «Українське слово»; «Інтернаціоналізм чи русифікація?», Іван Дзюба; Одним із найбільш відомих видань друкарні є бібліотеки видання «Вільна думка» з Австралії; Серія «Широке море України» (до 1967 року вийшло 7 томів видання);

Див. також Український дисидентський рух в СРСР Смолоскип (видавництво)

Джерела Михальчук В. Українське громадсько-культурне життя у Франції. Париж, 2002. Лазовінський В. Націоналістичне видавництво в Європі // Адресар українців у вільному світі. Париж, 1973. Тимошик М. Історія видавничої справи. К., 2007.

Примітки