Пошта Турн-унд-Таксіс — приватне підприємство, яке стало правонаступником Імперської райхспошти, організованої родиною Турн-унд-Таксіс. Пошта Турн-унд-Таксіс зі штаб-квартирою у Франкфурті-на-Майні існувала з 1806 по 1867 рік і керувалася членами родини Турн-унд-Таксіс.

Кінець Імператорської пошти Протягом 16 століття династії Таксіс було доручено перевезення імперської кур'єрської пошти у Священній Римській імперії, Бургундських Нідерландах, пізніше в Іспанських Нідерландах, Іспанії та Бургундії. У 1595 році Леонард І фон Таксіс був генерал-поштмейстером Імперії. З 1615 року за часів Ламорала фон Таксіса посада стала спадковою. У 1650 році, за схваленням імператора, дому Таксісів було дозволено перейменувати себе на Турн-унд-Таксіс. В результаті Імперська пошта змогла заявити про себе в конкуренції із земельними поштовими службами.

Через війни за незалежність та наполеонівські завоювання Імперська пошта під керівництвом генерал-поштмейстера Карла Ансельма фон Турн-унд-Таксіса втратила значну частину своїх сфер діяльності. Після смерті Карла Ансельма фон Турн-унд-Таксіса 13 листопада 1805 року його наступником став його син Карл Александр фон Турн-унд-Таксіс.

Після Пресбурзького миру в грудні 1805 року діяльність Імперської пошти у Вюртемберзі була скасована та продовжена під державним контролем. Натомість, 24 лютого 1806 року Карл Александр фон Турн-унд-Таксіс отримав від трону Баварську пошту як своєрідний лен. 2 травня 1806 року між Баденом та Карлом Александром фон Турн-унд-Таксісом було укладено феодальний договір щодо діяльності пошти.

Заснування Рейнської конфедерації 12 липня 1806 року фактично ознаменувало кінець Священної Римської імперії, а отже, і кінець Імперської пошти, включно з так званим поштовим управлінням Турн-унд-Таксіс. 6 серпня 1806 року Франц II. зрікся німецької імперської корони.

Імператорської поштової служби, організованої та керованої родиною Турн-унд-Таксіс, більше не існувало, але Тереза Матильда фон Турн-унд-Таксіс під час переговорів з князями Рейнської конфедерації та Наполеоном намагалася зберегти поштову службу Турн-унд-Таксіс як приватну компанію.

Пошта Турн-унд-Таксіс 1 серпня 1808 року Баварія перейняла поштову службу під державний контроль. Баден наслідував цей приклад 2 серпня 1811 року. Оскільки Регенсбург перейшов до Баварії, поштове управління родини Турн-унд-Таксіс перенесли в 1810 році до Франкфурта-на-Майні. Після поразки Наполеона та його першого заслання Віденський конгрес підтвердив доходи колишніх поштових установ родини Турн-унд-Таксіс у кількох землях Німецької Конфедерації як законні вимоги у статті 17 Федерального закону Німеччини від 8 червня 1815 року. Держави, які створили власну поштову систему або мали намір це зробити, були зобов'язані виплатити відповідну компенсацію.

Згідно з Федеральним законом, Велике герцогство Гессен, Нассау, Заксен-Ваймар, Заксен-Майнінген, Кобург-Гота, князівства Ройс і Шварцбург-Рудольштадт, вільні міста Франкфурт, Гамбург, Бремен і Любек, а також князівства Гогенцоллерн, Ліппе-Детмольд і Шаумбург-Ліппе належали до відтепер приватного поштового відомства Турн-унд-Таксіс. Розташування штаб-квартири у Франкфурті було затверджено 20 травня 1816 року.

14 травня 1816 року Карл Александр фон Турн-унд-Таксіс уклав договір з курфюрстом Вільгельмом I Гессенським, який передав свої феодальні права як спадкове ленне володіння князям Турн-унд-Таксіс (див. також договір від 23 січня 1814 року між поштою Турн-унд-Таксіс та курфюрстською поштою Гессен щодо взаємної пошти).

27 липня 1819 року Вюртемберг передав право власності та управління своєю державною поштою князю Турн-унд-Таксис, оскільки держава не могла виплатити належну компенсацію.

Німецько-австрійський поштовий союз У 1847 році в Дрездені відбулася Німецька поштова конференція, робота якої призвела до укладення Договору про німецько-австрійський поштовий союз, який набув чинності 1 липня 1850 року. 6 квітня 1850 року пошта Турн-унд-Таксіс приєдналася до Німецько-австрійського поштового союзу, що викликало негативну реакцію з боку прусського уряду. Бісмарк, як представник Німецької Конфедерації у Франкфурті, поставився до цього особливо зневажливо.

22 березня 1851 року Вюртемберг відокремився від поштового відділення Турн-унд-Таксіс і продовжив керувати поштовим відділенням як державним підприємством.

1 січня 1852 року пошта Турн-унд-Таксіс запровадила два типи поштових марок: крейцер і грош.

Кінець пошти Турн-унд-Таксіс Після перемоги в Австро-прусській війні 1866 року Пруссія окупувала Вільне місто Франкфурт і змусила штаб-квартиру Турн-унд-Таксіс підписати угоду про цесію (відступлення прав): в обмін на компенсацію поштові заклади слід було передати прусській державі. Угоду було ратифіковано 28 січня 1867 року, а передача відбулася 1 липня 1867 року. Останнім генеральним поштмейстером поштового відділення Турн-унд-Таксіс у Франкфурті був Едуард фон Шеле цу Шеленбург.

Поштові марки Турн-унд-Таксіс Поштові марки використовувалися з 1852 по 1866 рік. Термін їхньої дії закінчився 30 червня 1867 року. Це були малюнки цифр, надруковані чорним друкарським способом на кольоровому папері К. Науманом з Франкфурта-на-Майні. Марки були випущені у срібних грошах (1 талер = 30 срібних грошей) для Північного округу та у крейцерах (1 гульден = 60 крейцерів) для Південного округу.

Примітки

Література

Wolfgang Behringer: Thurn und Taxis. München 1990, ISBN 3-492-03336-9. Martin Dallmeier: Quellen zur Geschichte des europäischen Postwesens. Kallmünz 1977. Martin Dallmeier, Martha Schad: Das fürstliche Haus Thurn und Taxis, 300 Jahre Geschichte in Bildern. Pustet, Regensburg 1996, ISBN 3-7917-1492-9. Ludwig Kalmus: Weltgeschichte der Post. Wien 1937. Max Piendl: Das fürstliche Haus Thurn und Taxis. Regensburg 1980. Heinrich von Stephan: Geschichte der Preußischen Post. Berlin 1859. (Reprint Heidelberg 1987)