Любомир Омелянович Грабець (15 вересня 1942, Любачів — 17 вересня 2025, Коломия) — громадсько-політичний діяч, Сеньйор Пласту, член Конгресу Українських Націоналістів, педагог. Лауреат республіканського конкурсу «Учитель України-91» (1991), відмінник народної освіти, кавалер пластового ордена Святого Юрія в сріблі (2017), Почесний громадянин Коломиї (2025, посмертно)Завтра - День учителя - Галичина - 5 жовтня 1991 - No. 141 (300) - С. 1Учитель року - 91 - Вісник Коломиї - 30 серпня 1991 - Ч. 49 (143) - С. 3.
Життєпис Народився 15 вересня 1942 року в місті Любачів у родині командувача ВО «Вінниця» групи «УПА-Південь» Омеляна Грабця та музиканта Галини Грабець з роду Тарновецьких, але за документами зазначений як уродженець села Слобода на Коломийщині через конспіративні мотиви.
До чотирьох років жив разом із мамою, поки не була заарештована й не відправлена на 25 років таборів. Згодом навчався в школі в селі Ковалівка, у коломийській школі № 5 імені Тараса Шевченка. Далі здобував освіту в Коломийському педучилищі на музичному відділенні, який закінчив у 1961 році.
Працював у Ковалівці вчителем музики та фізичного виховання, згодом вступив до Львівської консерваторії спочатку на заочну, а з 1963 року — на очне навчання. Також заочно закінчив Івано-Франківський педагогічний інститут імені Василя Стефаника в 1973 році50 найвідоміших людей Коломийщини. - Коломия: Вік, 2009. - 160 с..
У 1965 році організував студентський хор «Гомін» разом зі своїми друзями й взяв участь у відкритті пам'ятника Тарасу Шевченку в селі Шешори. Після цього Грабця викликали на збори, де йому закидали «неформальну діяльність». Восени 1965 року бюро ЛКСМУ Львівської консерваторії виключило його з комсомолу, а з консерваторії був відрахованийЕнциклопедія Коломийщини. Зшиток 4, Літери Г, Ґ. - Коломия: Вік, 2006. - 228 с..
Повернувся до Коломиї, пропрацював вчителем музики в Коломийській середній школі № 1 ім. В. Стефаника до 1990 року, поки не розпочав викладання в Коломийській ґімназії ім. М. Грушевського до 1994 року, де був завучем та заступником директора з виховної роботи.
У березні 1989 року у Любомира Грабця та інших коломийських пластунів зʼявилась ідея відродити Пласт у Коломиї. Тоді першими членами стали учні тодішньої ґімназії. У 2001 році став упорядником (з Галиною Грабець) книжки «Командир групи УПА–Південь полковник «Батько»: Омелян Грабець у спогадах бойових друзів та родини».
З 1990 по 1994 рік був депутатом міської та з 1998 по 2006 рік обласної ради. У 1994—1995 роках працював заввідділом з виховної роботи Івано-Франківського обласного управління освіти. З 1995 по 2002 рік очолював Коломийський індустріальний-педагогічний технікум. У 2002—2004 роках працював заступником Коломийського міського голови, а в 2004—2007 роках був директором Коломийського будинку освіти.
У Коломийській середній школі № 1 ім. В. Стефаника створив музейний відділ «З шкільної парти до вершин мистецтва», який збирав інформацію про славних випускників цього навчального закладу; керував шкільними хорами, учнівським ансамблем сопілкарів «Калинонька» (з 1970), ансамблем скрипалів, вокальним ансамблем, які неодноразово ставали лауреатами всеукраїнських та всесоюзних фестивалів і конкурсів: І фестиваль дитячих драматичних колективів (1986), Всеукраїнський конкурс музиків (1989), а також взяла участь у міжнародному святкуванні ювілею Миколи Лисенка в 1992 роціГрабець Любомир// Полєк В. Біографічний словник Прикарпаття . — Івано — Франківськ , 1995. — Зошит 7. — С. 108. Був музичним керівником дитячої оперної студії при Коломийському палаці піонерів лауреатом всеукраїнського конкурсу; дириґентом народного самодіяльного хору «Родимий край» у с. Сопові Коломийського району (1995—2003).
Також був членом історичного клубу «Холодний Яр».
У 1991 році став лауреатом республіканського конкурсу «Учитель України-91».
У 2008—2021 роках викладав музичну грамоту та диригування у Дяківсько-катехитичному коледжі Коломийської єпархії УГКЦ..
У 2022 році на 80-річний ювілей видав власну книгу «Щоб не було запізно!».
17 вересня 2025 року відійшов у вічність на 83 році життя. 18 вересня був похований на міському кладовищі на вул. Довбуша. Прощання супроводжувалося під звуки трембіти, скрипки і оплески біля Церкви святого священномученика Йосафата УГКЦ.
Нагороди Учитель України-91 (1991) Пластовий ордена Святого Юрія в сріблі (2017) Значок «Відмінник народної освіти УРСР» Почесний громадянин міста Коломиї (30 жовтня 2025, посмертно)
Примітки