Потік бомбардувальників ( — тактика атаки насичення, розроблена Бомбардувальним командуванням Королівських ПС (Royal Air Forces, далі RAF) для подолання німецької нічної протиповітряної оборони на під час Другої світової війни.
Лінія Каммгубера складалася з трьох розташованих шарами зон довжиною близько 32 км з півночі на південь та шириною 20 км зі сходу на захід. У кожній зоні перебували два німецькі нічні винищувачі, які диспетчер відповідного центру управління «Himmelbett» (букв. «балдахін») в межах своєї зони. Хоча один «Himmelbett» міг обслуговувати лише два винищувачі, цього було цілком достатньо для боротьби з тактикою Бомбардувального командування RAF, яка передбачала індивідуальне відправлення нічних бомбардувальників, причому кожен бомбардувальник до цілі, щоб уникнути скупчення засобів ППО.
, британський стратег, наполіг, щоб Бомбардувальне командування реорганізувало свої атаки в потоки, ретельно розташовані так, щоб вони летіли прямо крізь лінію Каммгубера.
Впровадження дозволило бомбардувальникам RAF літати довгою, щільною формацією в темряві — «потоком бомбардувальників», які йшли спільним маршрутом з однаковою швидкістю до цілі та назад, причому кожному літаку було виділено діапазон висоти та часовий інтервал у потоці, щоб мінімізувати ризик зіткнення.
Під час одного з перших застосувань проведене RAF статистичне дослідження операції оцінило кількість бомбардувальників, які ймовірно будуть втрачені через ворожі нічні винищувачі та зенітну артилерію, а також скільки з них буде втрачено внаслідок зіткнень одне з одним. Щільний потік бомбардувальників дозволяв мінімізувати перші два фактори, оскільки диспетчери нічних винищувачів могли скерувати максимум шість потенційних перехоплень на годину, а стрільці зенітної артилерії не могли зосередитися на всіх доступних цілях одночасно. Типовий потік бомбардувальників із 600—700 літаків мав в середньому 13-16 км завширшки та 1200—1800 м) завглибшки.
Потік бомбардувальників дозволив здійснювати налети за коротший час, що ще більше послабило оборонну тактику німецьких військ. При попередній тактиці RAF з відправкою бомбардувальників окремими маршрутами досягнення всіма літаками призначених цілей могло зайняти до чотирьох годин; потік бомбардувальників же скоротив цей період до 90 хвилин.
Першим використанням потоку бомбардувальників став перший авіаналіт на Кельн у ніч з 30 на 31 травня 1942 року, в якому взяли участь 1000 бомбардувальників. Ця тактика виявилася успішною і використовувалася до останніх днів війни, коли централізовано організована німецька протиповітряна оборона припинила своє існування.
Див. також Бойова коробка
Примітки