Монте-Сан-Сальваторе — це 912 метрова висока панорамна гора на березі озера Лугано в муніципалітеті Лугано в Тічино у Швейцарії.

Розташування та околиці На горі Сан-Сальваторе розташовані каплиця, музей Сан-Сальваторе (експозиції з історії церкви та геології), а також виставка просто неба з плакатами з історичного туризму з усієї Швейцарії. З 1943 по 1982 рік на горі Сан-Сальваторе працювала відома станція дослідження блискавок.

Передавач швейцарської телекомунікаційної компанії Swisscom на вершині використовує окремостоячу сталеву ґратчасту вежу висотою 80 метрів як опору для антени. Об'єкт забезпечує регіон Лугано радіо та телевізійними програмами швейцарської радіотелемовної компанії SRG SSR та приватної радіостанції Radio 3iii. Станція також транслює три італійські громадські мовні канали державної телекомпанії RAI 1-3 для сусідніх регіонів Італії.

Автомагістраль А2 Швейцарії проходить через тунель під горою. На східному схилі Монте-Сан-Сальваторе невеликий півострів Капо-Сан-Мартіно виступає в озеро Лугано.

Туризм Фунікулер Монте-Сан-Сальваторе піднімається на гору з передмістя Лугано Парадізо. Від гірської станції можна дійти до вершини та оглядового майданчика каплиці за 10-15 хвилин. З цієї точки огляду відкривається панорамний вид на 360°, озеро Лугано, долину річки По та гірські хребти Швейцарських і Савойських Альп.

З Монте-Сан-Сальваторе можливі різні пішохідні маршрути: з вершини безпосередньо до Парадізо або через Чіону та Карону до Моркоте, ще одного прибережного міста на озері Лугано. Віа феррата (складна стежка) веде на Монте-Сан-Сальваторе ліворуч від залізниці.

Природа Монте-Сан-Сальваторе характеризується двома сухими луками та пасовищами національного значення: сухий лук Сан-Сальваторе простягається майже на 59 гектарах на крутому східному схилі Монте-Сан-Сальваторе. Найважливіші природні особливості цієї гори зосереджені на цьому схилі, який характеризується крутими та важкодоступними кам'янистими ландшафтами. З цієї причини велика територія внесена до федерального реєстру сухих луків та пасовищ національного значення. Ці сухі луки можна простежити до посушливих та напівпосушливих центральноєвропейських луків (ксеро- та мезоброміон). Характерними для цих сухих та теплолюбних луків є скабіоза злаковолистяна та апеннінська скельна шипшина, два рідкісні та виняткові види південної частини Тічино Соттоценері. Чергування відкритих, сонячних та лісистих, тінистих природних зон забезпечує середовище існування для численних видів рептилій. Вкриті вересом місця існування на низинних вапнякових плато з тонким рослинним покривом (Аліссо-Седіон) урізноманітнюють кам'янистий схил і є придатними для молюсків, які тут представлені численними рідкісними видами, такими як зникаючий вівсяний равлик. Складна мозаїка скелястих і теплих середовищ існування на східному схилі також має велику орнітологічну цінність, де, наприклад, гніздяться блакитний скельний дрізд — вид, що знаходиться під критичною загрозою зникнення — та сапсан. Природні береги, локально заселені цінною водною рослинністю, забезпечують кілька середовищ існування для видів бабок, земноводних та рептилій, таких як вуж водяний — вид, що знаходиться під критичною загрозою зникнення, який регулярно спостерігається тут.

Майже 10-гектарне сухе пасовище Альпе-Віканія розташоване над південним схилом долини Валь-ді-Ф'юме. Це пасовище бере свій початок від 17-гектарної вирубки лісу, створеної політичними біженцями з Польщі під час Другої світової війни в рамках так званого Плану Вален. Пасовище в першу чергу призначалося для літнього випасу корів ферми Арбостора. У 1970-х роках ферма припинила розведення худоби. Пасовище було здано в оренду, і з того часу оброблялося більш екстенсивно, поки не було частково занедбано в 1990-х роках. Кілька ділянок були нанесені на карту в рамках інвентаризації сухих луків Тічино 1986/1987 років, і майже вся площа була нанесена на карту в рамках досліджень для Федеральної інвентаризації сухих луків та пасовищ 1996 року. Це кислі луки в регіонах з атлантичним мезокліматом. Такі луки часто розвиваються в горбистих і гірських районах, зазвичай займаючи низинні або рівнинні зони в районах з вологим і дощовим кліматом, що сприяє інтенсивному випасу худоби. Сільськогосподарські дороги перетинають луки, оточені лісом. Будівля, яка зараз використовується як ресторан, була повністю збудована з каменю в 1942 році та є зразком сільської федеральної архітектури в Тічино.

Біорізноманіття суттєво визначається якістю ґрунтового субстрату. У сухих зонах сухого лука/пасовища Віканія переважають стоколос прямостоячий та куцоніжка пірчаста. На кислих ґрунтах помітний дантонія полегла, у супроводі різних видів, таких як верес звичайний, дрік красильний, перестрічний лучний, чорниця та вероніка звичайна. Проникні ґрунти, навпаки, типові для видів, що вказують на сухі ґрунти, таких як синяк звичайний, тонконіг бульбистий та вероніка колосиста. У смугах узлісся лісу помітний вплив лісу на ґрунт. Характерними представниками цього типу рослинності тут є суниця лісова, хрестолист голий та ластовень звичайний. Ділянки навколо альпійських будівль не включені до периметра інвентаризації. Вони характеризуються наявністю багатих на види, густих луків з вищими насадженнями. Групи або окремі деревні види по всій території доповнюють мозаїку. Серед чагарників є жарновець, терен, дерен та глід, а серед дерев — бук звичайний, дуб черешковий та береза срібляста.

У мистецтві Гора Монте-Сан-Сальваторе була місцем дії та тезкою екранізації роману «Сан-Сальваторе» 1955 року.

Див. також

Передавач Монте-Сан-Сальваторе

Вебпосилання

montesansalvatore.ch Монте-Сан-Сальваторе Звіти та фотографії з туру

Карта Swisstopo сухого лугу Сан-Сальваторе Карта Swisstopo сухого лугу/пасовища A. Vicania

Примітки