Тихорецьк – Лисичанськ – нафтопровід, споруджений з огляду на транспортування західносибірської нафти.
У 1975 році став до ладу потужний трубопровід Самара – Тихорецьк, що подав ресурс західносибірської нафти до Передкавказзя. Того ж року ввели в дію першу нитку нафтопроводу Тихорецьк – Лисичанськ, яка дала змогу запустити Лисичанський нафтопереробний завод. Втім, вже наприкінці того ж десятиліття ввели в дію нафтопровід Самара – Лисичанськ, що не лише перебрав на себе живлення НПЗ, але й забезпечив ресурс для реверсування Тихорецьк – Лисичанськ. Тепер протранспортована по останньому нафта могла передаватись до трубопроводів Тихорецьк – Новоросійськ, Тихорецьк – Туапсе та Тихорецьк – Баку (прокачка по цьому напрямку припинилась із розпадом СРСР). В 1985 (за іншими даними – 1989) році на трасі Лисичанськ – Тихорецьк запустили другу нитку.
Довжина траси трубопроводу Лисичанськ – Тихорецьк 455 кілометрів, з яких 185 кілометрів по території України (за іншими даними, протяжність української ділянки цієї системи у однонитковому вимірі дорвнює 414 кілометрів). Діаметр обох ниток 720 мм. Транспортування ресурсу забезпечували 4 нафтоперекачувальні станції, з яких 2 знаходились на території України та 2 в Росії (Родіонівська, Кущевська), а пропускна здатність дорівнювала 34 млн тон на рік.
В 2001 році Росія реалізувала проект реконфігурації потоків нафти на південному напрямку з метою уникнення транзиту територією України, після чого східна ділянка Лисичанськ – Тихорецьк стала частиною нафтопроводу Самара – Суходольна – Родіонівська – Тихорецьк.
Примітки