Іван Миколайович Білогуб (нар. 7(20) січня 1913, Константіноград Полтавської губ. — пом. 22 серпня 1994, Луганськ) — український літературознавець, педагог. Кандидат філологічних наук (1967), професор (1980).
Біографія Білогуб Іван Миколайович народився у місті Константіноград Полтавської губернії. У 1934 році закінчив Харківський університет. У 1934—1936 рр. працював учителем Харківської середньої школи № 40, у 1936—1937 рр. — викладачем української літератури в Українському бібліотечному інституті та молодшим науковим співробітником Галереї картин Т. Шевченка (Харків).
29 квітня 1937 року заарештований за контр-революційну профашистську діяльність, терористичні наміри і Харківським облсудом 7 вересня 1937 року (ст. 5410 ч. 1 КК УРСР) засуджений на 4 роки позбавлення волі у виправно-трудовому таборі з обмеженням прав на 1 рік. Утримувався в сибірських таборах — на станції Тайга (до 1938) та в Усть-Вимському таборі (Комі АРСР, 1938—1946). Працював у геологічній експедиції «Нафтогазорозвідка» («Ухтинська група»). Двічі засуджувався за спроби втечі. Звільнений у 1946 році. Реабілітований 28 листопада 1964 р.
У 1947—1948 рр. працював лектором Луганського лекційного бюро. Від 1949 року викладав у Луганському педагогічному інституті. Обіймав посади викладача, старшого викладача, доцента. Протягом 1961—1963 років був заступником директора з навчальної та наукової роботи, декан загальнонаукового факультету у 1964—1966 роках, завідувач кафедри української літератури впродовж 1973—1990 років, професор кафедри (1980—1994). Досліджував проблеми літературного краєзнавства.
Основні праці
Іван Франко — письменник-патріот, борець за дружбу народів. Луганськ, 1956. Вогнем Прометея. 1960. Василь Федченко. Київ, 1974. Біографічна карта письменника на уроках української літератури. Луганськ, 1983. Тіні на снігу // Донбас. 1989. № 6. Літературно-краєзнавча Луганщина. Ч. 1–2. Луганськ, 1993–94.
Примітки
Джерела