«Еврика» () — назва кінетичної пластики швейцарського митця Жана Тенгелі, яка рухається без видимої мети.Георг Колер, Станіслав фон Моос (Hrsg.): Expo-Syndrom? Materialien zur Landesausstellung 1883–2002. Zürich 2002, ISBN 3-7281-2744-2; С. 143 Це була перша публічна робота Жана Тенгелі, створена у 1963–1964 роках для Швейцарської національної виставки 1964 року в Лозанні. З 1967 року вона знаходиться біля Цюрихгорну в Цюриху.Heidi E. Violand-Hobi: Jean Tinquely. Prestel Verlag, Мюнхен, Нью-Йорк, 1995, ISBN 3-7913-1473-4. С. 59 - С. 60. С. 165 та С. 171

Назва Назва «Еврика» (, []) є цитатою Архімеда з Сіракуз і означає «Я знайшов!». Вважається, що він вигукнув це з радістю, коли, приймаючи ванну, раптово відкрив принцип виштовхувальної сили. Це вислів, який підходить винахідникам або дослідникам, коли вони роблять проривне і зазвичай корисне відкриття. Тому для абсолютно марної машини назва має іронічний характер. Сам Тенгелі казав, що назва — це жарт. Романди на відміну від німецькомовних швейцарців ніколи не сприймали назву належним чином, але краще розуміли ідею, що стоїть за пластикою, ніж німецькомовні швейцарці.

Тенгелі сказав під час радіодебатів «Тенгелі про Тенгелі» Бельгійського радіо і телебачення в Брюсселі 13 грудня 1982 року: Романди «(...) завжди говорили лише про машину Тенгелі. Для них це було синонімом машини, що виконує зайві дії, марної машини, яка певним чином символізувала відкриття не-розвитку, не-продуктивності. Вперше швейцарці засумнівалися у прогресі та капіталізмі! Це було у 1964 році, і романди негайно відреагували на філософське значення машини, тоді як німецькомовні швейцарці, хоч і уважно розглядали Еврику (що не означає, що вони її правильно зрозуміли), були менш сприйнятливими до того, що насправді означає машина. Назва Еврика – позитивна, красива, правильна — очевидно, мала на меті ввести в оману. Насправді, це жарт».

Концепція Машина має розміри 780 × 660 × 410 см. Вона складається із залізних стрижнів, сталевих коліс, металевих труб, металобрухту, деталей сільськогосподарської техніки та різних електродвигунів, що працюють від напруги 220 В. Пластика складається з п'яти різних блоків, кожен з яких має власний двигун. Разом вони створюють динаміку машини та окремі рухи її частин, такі як підйоми та опускання, коливання та рухи вперед-назад. Машина пофарбована в матовий чорний колір.

Тенгелі спроєктував кінетичну велику пластику в дусі французького мистецького напрямку новий реалізм. П'єр Рестані, художній критик і теоретик нового реалізму, закликав після шоку Другої світової війни «приймати світ таким, яким він є». Тенгелі створював маленькі машини для малювання, якими висміював абстрактне мистецтво, та гігантські машини з брухту.Уве М. Шнеде: Історія мистецтва XX століття. Мюнхен 2001, с. 205; цитата П'єра Рестані там же

Історія

Для Національної виставки 1964 року в Лозанні митець отримав від головного архітектора Експо 64 Альберто Каменцинда замовлення на будівництво «сигнальної вежі».Мішель Коніль-Лакост: Tinguely, l'énergétique de l'insolence. SNELA La Différence, Париж 2007, ISBN 978-2-7291-1672-9, с. 116 - с. 119Крістіна Бішофсбергер: Jean Tinguely. Werkkatalog Skulpturen und Reliefs 1954-1968. Edition Galerie Bruno Bischofberger, Кюснахт/Цюрих 1982, с. 317–318 Жан Тенгелі на початку 1963 року жив у Парижі. Але оскільки ательє на Імпас Ронсен зносили, він разом з Нікі де Сен Фаль переїхав до Лютрі поблизу Лозанни. Пізніше вони знову переїхали до Франції в колишній заїжджий двір з танцювальним залом Auberge au Cheval Blanc (Гостинний двір «Білий кінь») у Суазі-сюр-Еколь в районі Фонтенбло. Протягом цього часу (1963–1964) він працював шість місяців над «Еврикою».Петер Циммерманн: Балет з брухту, «Еврика» Жана Тенгелі біля Цюрихгорну. У: Neue Zürcher Zeitung, Das Wochenende, ранковий випуск, аркуш 5/6, № 919/920, вихідні 17/18, субота, 4 березня 1967 Жан Тенгелі спочатку спроєктував пластику на папері в численних ескізах. Потім він збудував її на місці на Національній виставці в Лозанні поруч з «Шляхом Швейцарії», загальною частиною виставки.Швейцарська національна виставка, Лозанна 1964, Золота книга, Librairie Marguerat S.A., Лозанна 1964, с. 211 - с. 212 Для цього він оточив виділене йому місце різноманітними тоннами старих залізних деталей, рейок, стрижнів, трансмісійних коліс, листів металу та шахтних вагонеток. Ці деталі він днями збирав з куп металобрухту фабрик минулого століття, «індустріальної епохи». Він цілеспрямовано шукав певні деталі, як-от стару сіноворушилку з колесом та вилами.

Після виставки промисловець і меценат Вальтер Бехтлер придбав пластику для міста Цюрих. Її розібрали і зберігали на території його фабрики. Пошук місця для встановлення викликав у місті суперечки, оскільки деякі громадяни побоювалися шуму та критикували естетику пластики, тому не хотіли бачити її поблизу. Було розглянуто багато варіантів, наприклад, біля Кунстгаузу, на острові SAFFA у Воллісгофені або поруч з Галленштадіоном. Пошук місця затягнувся. Щоб випустити трисерійний звіт про Швейцарію для Експо 67, кінорежисер Ернст А. Гайнігер чинив тиск на відповідальних осіб, щоб пластику встановили, аби він міг задокументувати її в повному робочому стані для представлення сучасного мистецтва Швейцарії. Вона мала стати прикладом культурного життя Швейцарії в останній частині «Створення» трисерійного фільму «Switzerland». (За цей фільм Ернст Гайнігер отримав у 1968 році Цюрихську кінопремію.) Таким чином, пластику «тимчасово» встановили на Цюрихгорні. Вона була свідомо встановлена тимчасово, оскільки ETH Цюрих висловила бажання, щоб пластику пізніше встановили на новому кампусі на Геггерберзі. Цього не сталося.

Влітку 2011 року «Еврика» була надана містом Цюрих як позика на художню виставку ARTZUID в Амстердамі.Прес-реліз міста Цюрих, опубліковано 26 травня 2011.

Інтерпретація Для Жана Тенгелі машина уособлює гумор та поезію. Він як митець створює «вільні та веселі» машини. Численні колеса пластики є символами мудрості та божевілля водночас.

Французький мистецтвознавець та критик Мішель Коніль-Лакост наводить три способи тлумачення. Соціологічна інтерпретація бачить у машині прославлення індустріальної епохи. Літературна інтерпретація вбачає алюзію на твір Едгара Аллана По Провалля і маятник через рухи розширення та стиснення. У цьому оповіданні головний герой сидить у в'язниці. В'язниця стає все меншою, оскільки стіни та стеля зближуються. Серпоподібний маятник на стелі загрожує розрізати головного героя. Психоаналітична інтерпретація бачить у машині складну конструкцію з рухомих балок і труб, яка, проте, плавно слідує заздалегідь визначеним шляхам. Таким чином, вона може представляти колективне витіснення. Кожна людина йде заздалегідь визначеним шляхом у житті, не маючи змоги з нього звернути. Це, у свою чергу, нагадує іконографію Осіріса. Його, з одного боку, інтерпретують як бога рослинності, що забезпечує зростання (жвавість машини), а з іншого — як бога мертвих, перед яким кожна людина наприкінці свого життя має звітувати (заздалегідь визначені шляхи).

Сприйняття Під час Національної виставки думки розділилися. Дехто вважав машину злим жартом, інші інтерпретували її як сатиру на тиранію техніки в цивілізації, а треті оцінювали пластику як дуже винахідливу конструкцію і в цілому прекрасну.

Згідно з офіційною заявою з листів до міської ради Цюриха, встановлення пластики в Цюриху отримало схвалення переважно від осіб віком до 50 років. Старші люди, навпаки, реагували скоріше негативно.

Деталі

Література Уве М. Шнеде: Die Geschichte der Kunst im 20. Jahrhundert. Мюнхен 2001, ISBN 3-406-48197-3, с. 204–205. Heidi E. Violand-Hobi: Jean Tinquely. Prestel Verlag, Мюнхен, Нью-Йорк, 1995, ISBN 3-7913-1473-4. с. 59, 165 та 171.

Посилання

Фільм: Зйомка з дрона->фільм більше не доступний «Еврика» на виставці ARTZUID в Амстердамі: https://www.artzuid.nl/

Примітки