Яаков Шимшон Шапіра (; 11 квітня 1902, Єлисаветград, Херсонська губернія, Російська імперія — 14 листопада 1993, Ізраїль) — ізраїльський юрист і політик-.
Біографія
Шапіра народився в Єлисаветграді, повітовому центрі Херсонської губернії, у 1902 році. Він навчався в єшиві, а згодом вивчав в Харківському університеті. Він був активним і був ув'язнений за свій активізм з 1923 по 1924 рік. У 1924 році він іммігрував до Підмандатної Палестини та приєднався до групи «» в Петах-Тікві, де працював садівником. Він був одним із засновників кібуцу . Він був секретарем організації «» в Єрусалимі та членом Єрусалимської робітничої ради.
Він вивчав право в Єврейському університеті та отримав сертифікацію юриста.
Юридична кар'єра
У 1934 році він переїхав до Хайфи, щоб займатися юридичною практикою, і керував там офісом до 1948 року. Він представляв Гаґану та інші групи перед мандатною владою. Після створення держави Ізраїль він став Генеральним директором Міністерства юстиції, а з 1948 по 1950 рік був першим Ізраїлю.
У листопаді 1948 року він очолив заяв про напади Армії оборони Ізраїлю на цивільне населення.
Політична кар'єра
У 1951 році його було обрано до другого скликання Кнесету від партії Мапай, і він був членом Палати представників та комітетів Конституції, права та правосуддя. У третьому Кнесеті він також був головою фракції Мапай. У 1955 році він пішов у відставку з Кнесету через звинувачення в тому, що його участь у нафтовому бізнесі була недоречною для представника робітничої партії. У 1966—1973 роках (за винятком короткого періоду в 1972 році, коли його замінила Голда Меїр) він був міністром юстиції. У 1969 році його було обрано до Кнесету сьомого скликання від партії «» та знову став членом комітету з питань Конституції, права та правосуддя. Як міністр юстиції, він виступав проти Східного Єрусалиму після Шестиденної війни, віддаючи перевагу застосуванню військового правління . Він також виступив проти урядового плану переміщення підкорених арабів до інших країн, заявивши: «Вони є мешканцями цієї землі, а сьогодні ви нею керуєте. Немає жодної причини забирати арабів… і переміщувати їх до Іраку». Після війни Судного дня він пішов у відставку з уряду після того, як його вимоги звільнити Моше Даяна були відхилені.
Примітки
Література Jewish Law in the Debates of the Knesset (HaMishpat HaIvri b'Chakikat HaKneset) edited by Prof. Nahum Rakover. 2 vols., 1310 pp. 152—158.
Посилання