Гірські ліси долини Магдалени (ідентифікатор WWF: NT0136) — неотропічний екорегіон тропічних та субтропічних вологих широколистяних лісів, розташований в Колумбійських Андах.

Географія Екорегіон гірських лісів долини Магдалени розташований в центральній частині . Він охоплює більшу частину широкої , а також навколишні гори — східні схили Кордильєри-Сентраль або Центрального хребта, та західні схили Кордильєри-Орієнталь або Східного хребта. У північній частині екорегіону розташований гірський хребет висотою до 2000 м, ізольований від інших гірських хребтів Анд.

В горах Центрального хребта Колумбійських Анд переважають вулканічні породи, а в горах Східного хребта — осадові породи. Головною річкою, яка протікає територією регіону, є Магдалена. До неї з навколишніх гірських хребтів стікають численні притоки, зокрема , , , Чікамоча та .

Долина Магдалени є одним з найбільш густонаселених регіонів Колумбії: тут проживає близько 70 % населення країни. На , розташованому в горах Східного хребта, знаходиться Богота, столиця та найбільше місто Колумбії, у якому проживає понад 8 мільйонів людей. В горах Центрального хребта на заході екорегіону розташований Медельїн — друге за населенням місто Колумбії, у якому проживає понад 2 мільйони людей.

На півночі, у нижній частині долини Магдалени, екорегіон переходить у вологі ліси Магдалени та Ураби та у сухі ліси долини Сіну, в горах на заході — у гірські ліси долини Кауки, в горах на сході — у гірські ліси Кордильєри-Орієнталь, а на крайньому півдні — у гірські ліси Кордильєри-Реаль. Найпосушливіша центральна частина долини Магдалени є частиною окремого екорегіону сухих лісів долини Магдалени, а найвищі гірські вершини навколишніх хребтів — екорегіону північноандійського парамо.

Клімат На низьких висотах екорегіону переважає екваторіальний клімат (Af за класифікацією кліматів Кеппена), а на великих висотах — високогірний субтропічний клімат (Cfb за класифікацією Кеппена). Середньорічна кількість опадів коливається від 900 до понад 2000 мм. З квітня по червень та з жовтня по грудень в регіоні тривають сезони дощів, а протягом решти року — посушливі сезони.

Флора Рослинний покрив екорегіону представлений гірськими тропічними лісами та хмарними лісами. Серед дерев, що зустрічаються в цих лісах, слід відзначити (Anacardium excelsum), (Cedrela odorata), (Cordia alliodora), буковий ногоплідник (Retrophyllum rospigliosii), оливковий ногоплідник (Podocarpus oleifolius), (Hieronyma macrocarpa), (Jacaranda caucana), (Juglans neotropica), колумбійський дуб (Quercus humboldtii), (Tabebuia rosea), (Handroanthus serratifolius) та (Vochysia ferruginea), а також рідкісне (Aniba perutilis), яке перебуває під загрозою зникнення. У цих лісах росте багато пальм, зокрема різні види (Ceroxylon spp.), такі як (Ceroxylon alpinum), (Ceroxylon quindiuense), (Ceroxylon parvifrons) та (Ceroxylon vogelianum), а також (Dictyocaryum lamarckianum).

Загалом флора екорегіону характеризується високим різноманіттям та рівнем ендемізму. Серед ендемічних рослин, поширених серед пагорбів на схилах долини Магдалени, слід відзначити (Ceroxylon sasaimae), (Heliconia abaloi), (Heliconia estiletioides), (Heliconia huilensis), (Heliconia laxa), (Heliconia mutisiana), (Heliconia oleosa) та (Heliconia reptans). Також в лісах регіону зростає низка ендемічних орхідей, такі як (Masdevallia coccinea), (Miltoniopsis vexillaria), (Oncidium nobile) та (Oncidium alexandrae). У верхній частині долини Магдалени зустрічаються ендемічні (Cattleya trianae), національні квіти Колумбії, які перебувають під загрозою зникнення, а в горах Серранія-де-Сан-Лукас — рідкісні (Cattleya warscewiczii).

Фауна Серед великих ссавців, поширених в лісах регіону, слід відзначити південноамериканського тапіра (Tapirus terrestris), гірського тапіра (Tapirus pinchaque), ошийникового пекарі (Dicotyles tajacu), американську мазаму (Mazama americana), (Ateles hybridus), рудого ревуна (Alouatta seniculus), бурогорлого лінивця (Bradypus variegatus), (Choloepus hoffmanni), пуму (Puma concolor), ягуара (Panthera onca) та очкового ведмедя (Tremarctos ornatus), а серед менших ссавців — (Aotus lemurinus), оцелота (Leopardus pardalis), онцилу (Leopardus tigrinus), західного коаті (Nasuella olivacea), пакарану (Dinomys branickii), гірську паку (Cuniculus taczanowskii), центральноамериканського агуті (Dasyprocta punctata), рудохвосту вивірку (Sciurus granatensis), (Microryzomys minutus), (Chilomys instans), андійського біловухого опосума (Didelphis pernigra) та (Tamandua mexicana). Майже ендемічними представниками екорегіону є малі мазами (Mazama rufina), (Saguinus leucopus), (Cebus versicolor), (Aotus griseimembra), андійські вивірки (Sciurus pucheranii), (Handleyomys intectus), сантандерські карликові білки (Microsciurus santanderensis), (Thomasomys laniger), білохвості олальйомиші (Olallamys albicauda), (Chibchanomys trichotis), (Nectomys grandis), (Neusticomys monticolus), (Cryptotis colombiana) та (Cryptotis medellinia).

Орнітофауна екорегіону характеризується великим різноманіттям. Серед поширених в екорегіоні птахів слід відзначити андійську пенелопу (Penelope montagnii), коста-риканського голуба (Patagioenas subvinacea), зеленого колібрі-лісовичка (Chrysuronia goudoti), фіолетоволобого колібрі-лісовичка (Thalurania colombica), колумбійського колібрі-смарагда (Chlorostilbon gibsoni), синьохвостого колібрі-білогуза (Chalybura buffonii), андійського кондора (Vultur gryphus), андійського сичика-горобця (Glaucidium jardinii), чубатолобого квезаля (Pharomachrus antisianus), андійського квезаля (Pharomachrus auriceps), колумбійського аратингу (Psittacara wagleri), андійського гребнечуба (Rupicola peruvianus), магдаленського покривника (Sipia palliata), (Sipia palliata), чорного покривника (Percnostola immaculata), лісового батарито (Dysithamnus mentalis), середнього дереволаза-міцнодзьоба (Xiphocolaptes promeropirhynchus), андійського пію (Synallaxis azarae), гірського тікотіко (Anabacerthia striaticollis), смугастоволого тирана (Myiodynastes chrysocephalus), гірську еленію (Elaenia frantzii), андійського тирана-інку (Leptopogon superciliaris), мухоїда-білозора (Myiotriccus ornatus), андійського віреона (Vireo leucophrys), світлогорлого гагера (Cyanolyca armillata), зелену паю (Cyanocorax yncas), золотолобу гутураму (Euphonia xanthogaster), вохристоволого блакитнаря (Dubusia taeniata), жовтоплечого цукриста (Dacnis egregia), великого тамаруго (Conirostrum albifrons), жовтоголову танагру (Tangara xanthocephala), золоту танагру (Tangara arthus) та гірську танагру-короткодзьоба (Buthraupis montana).

Ендеміками екорегіону є білощокі токро (Odontophorus strophium), колумбійські горлички (Leptotila conoveri), світлолобі колібрі (Anthocephala berlepschi), чорні колібрі-інки (Coeligena prunellei), каштановочереві амазилії (Saucerottia castaneiventris), сапфіроволобі амазилії-берили (Saucerottia cyanifrons), буроволі бородатки (Capito hypoleucus), магдаленські тапакуло (Scytalopus rodriguezi), рудоголові пиги (Lipaugus weberi), колумбійські поплітники (Thryophilus nicefori), колумбійські заросляки (Atlapetes fuscoolivaceus) та антіоквійські заросляки (Atlapetes blancae), а майже ендемічними його представниками — колумбійські чачалаки (Ortalis columbiana), каштанові токро (Odontophorus hyperythrus), колумбійські колібрі-німфи (Heliangelus clarisse), короткохвості колібрі-смарагди (Chlorostilbon poortmani), рожевочереві колібрі-інки (Coeligena helianthea), (Melanerpes pulcher), буроволі котори (Pyrrhura calliptera), андійські пастушки (Rallus semiplumbeus), колумбійські мурашниці (Grallaria milleri), сизочереві мурашниці (Grallaria rufocinerea), неотропічні тапакуло (Scytalopus stilesi), ману-самітники (Cercomacroides parkeri), смугасточереві сорокуші (Thamnophilus multistriatus), бояцькі пію (Synallaxis subpudica), жовтоголові манакіни (Chloropipo flavicapilla), колумбійські ореджеріто (Pogonotriccus lanyoni), великі овади (Cistothorus apolinari), колумбійські еполетики (Macroagelaius subalaris), золотолобі чернітки (Myioborus ornatus), жовтоголові заросляки (Atlapetes flaviceps), вусаті заросляки (Atlapetes albofrenatus), колумбійські габії (Habia gutturalis), довгочубі габії (Habia cristata), бірюзові цукристи (Dacnis hartlaubi) та колумбійські танагри-білозори (Chlorochrysa nitidissima).

Герпетофауна екорегіону включає низку ендемічних видів амфібій, зокрема (Andinobates virolinensis) і (Bolitoglossa capitana), а також кілька рідкісних видів плазунів, зокрема великолускату ящірку Даніеля (Alopoglossus danieli), уїльського аноліса (Anolis huilae) і боготську анадію (Anadia bogotensis).

Збереження Більша частина лісів у долині Магдалени була знищена та перетворена на кавові плантації та інші сільськогосподарські угіддя. Тим не менш, у деяких гірських районах збереглися ділянки незайманих лісів. Основними загрозами для їх збереження є розвиток сільського господарства, лісозаготівля, розвиток інфраструктури, а також забруднення водойм.

Оцінка 2017 року показала, що 13 585 км², або 13 % екорегіону, є заповідними територіями. Природоохоронні території включають: , , Національний природний парк Невадо-дель-Уїла та .

Примітки

Посилання «Magdalena Valley montane forests». Terrestrial Ecoregions. World Wildlife Fund. «Magdalena Valley Montane Forests» — One Earth.