Роберт Кебот Шерман-молодший (; 22 липня 1943, Санта-Моніка, Каліфорнія — 24 червня 2025, Енсіно, Лос-Анджелес) — американський співак і актор.

Життєпис

Раннє життя Боббі Шерман народився 22 липня 1943 року в місті Санта-Моніка, штат Каліфорнія, у родині Роберта Кебота Шермана-старшого та Хуаніти Фрімен. Він виріс у районі Ван-Найс у Лос-Анджелесі разом із сестрою Дарлін.

Музика У 1962 році Сал Мінео написав дві пісні для Боббі Шермана й організував їх запис. У 1964-му Мінео запросив Шермана виступити з його гуртом на вечірці в Голлівуді, де були присутні багато акторів та агентів. Після цього Шерман підписав контракт з агентом і незабаром отримав роль у телешоу Shindig! на каналі ABC як постійний співак і член акторського складу.

Шерман записав кілька платівок для Decca та меншої студії, з'являвся на сторінках молодіжних журналів. На початку 1968 року його було обрано на роль Джеремі Болта — сором'язливого й заїкуватого лісоруба — в серіалі Here Come the Brides (1968–1970). Станом на 1970 рік Шерман отримував більше листів від фанатів, ніж будь-який інший артист телеканалу ABC.

Він також з'явився в епізоді Honey West під назвою «The Princess and the Paupers» як викрадений учасник гурту, а також у серіалі The Monkees в серії «Monkees at the Movies», де зіграв самовпевненого серфера-співака Френкі Каталіну (в дусі Френкі Авалона) й виконав пісню «The New Girl in School» (зворотна сторона синглу Jan & Dean «Dead Man’s Curve»).

Між 1962 і 1976 роками Шерман випустив 107 пісень, 23 сингли та 10 альбомів; сім із них потрапили в топ-40. Він здобув сім золотих синглів, один платиновий сингл і п’ять золотих альбомів. У 1969 році він підписав контракт із Metromedia Records і випустив сингл «Little Woman», який досяг 3-го місця в чарті Billboard Hot 100 (2-го в Канаді) і тримався в топ-20 дев’ять тижнів. Було продано понад мільйон копій, і в жовтні 1969 року пісня отримала золоту нагороду від RIAA.

Інші його хіти — «Julie, Do Ya Love Me» (автор Том Бейлер), «Easy Come, Easy Go», «Jennifer», «La La La (If I Had You)» і «The Drum» (автор Алан О’Дей). Деякі з цих пісень продюсував Джекі Міллз — також продюсер гурту Brady Bunch Kids. У Канаді «Hey, Mister Sun» посіла 19-те місце; «Cried Like a Baby» — 10-те; «Waiting at the Bus Stop» — 31-ше. Пісні «La La La», «Easy Come, Easy Go» та «Julie, Do Ya Love Me» також розійшлися тиражем понад мільйон і принесли Шерману ще кілька золотих дисків. Остання з них була єдиною піснею Шермана, яка потрапила до чарту Великої Британії, де досягла 28-го місця в листопаді 1970 року. Там вона конкурувала з кавером гурту White Plains, що досяг 8-го місця.

Шерман багато гастролював по США та світу, даючи концерти, які збирали переважно молодих шанувальниць. Від гучних криків фанаток у нього з часом почалися проблеми зі слухом.

Телебачення та кіно Шерман був постійним актором у серіалі Here Come the Brides на ABC з 25 вересня 1968 року по 18 вересня 1970-го, граючи наймолодшого брата, Джеремі БолтаBrooks, Tim and Marsh, Earle, The Complete Directory to Prime Time Network TV Shows 1946–present, Ballantine Books, 1979, page 260.

Він часто з'являвся на шоу American Bandstand і Where the Action Is. У березні 1971 року він зіграв у серії The Partridge Family, яка стала пілотним епізодом до нового шоу Getting Together, що стартувало у вересні 1971 року, але було закрите після 14 серій.

Шерман також був гостем у серіалах Emergency!, The F.B.I., The Mod Squad, Ellery Queen, Murder She Wrote та Frasier. Крім того, він з’являвся в шоу The Ed Sullivan Show, The Sonny & Cher Comedy Hour, KTLA Morning News, Good Day LA, The Rosie O’Donnell Show, Good Morning America, The Tonight Show з Джонні Карсоном і пізніше з Джеєм Лено. Також його можна було побачити у програмах 20/20, VH1, Entertainment Tonight та Extra.

У 1986 році він був у головному складі ситкому Sanchez of Bel Air.

Хоча більшість акторської кар'єри Шермана була на телебаченні, він також знявся у двох фільмах. У 1975-му — у сімейному фільмі He Is My Brother режисера Едварда Дмитрика, а в 1983-му — у фільмі Get Crazy разом з іншим кумиром молоді Фабіаном, де зіграв помічника лиходія.

Повернення та завершення кар’єри У 1998 році, після 25 років перерви, Шерман виступав у турі The Teen Idol Tour разом із Пітером Нуном і Дейві Джонсом. (У 1999-му Джонса замінив Міккі Доленц). Останній сольний концерт Шермана відбувся 25 серпня 2001 року в Лінкольні, Род-Айленд. Хоча він відійшов від публічного життя, все ще брав участь у корпоративних і благодійних заходах. У 2005 році TV Guide включив його до списку «25 найкращих телевізійних кумирів підлітків» під номером 8.

Кар’єра після шоубізнесу У 1974 році, знявшись у серії Emergency! під назвою «Fools», Шерман знайшов своє нове покликання. Зрештою, він залишив шоубізнес і став парамедиком. Він був волонтером у поліції Лос-Анджелеса, проводив курси з надання першої допомоги та серцево-легеневої реанімації. У 1990-х він став технічним резервістом поліції Лос-Анджелеса — цю посаду він обіймав ще у 2017 році. Протягом понад десяти років навчав поліціянтів на курсах медичної підготовки. У 1999 році його визнали «Резервним офіцером року» поліції Лос-Анджелеса.

У 1999 році він також став резервним заступником шерифа в окрузі Сан-Бернардіно, де продовжував навчати новобранців. Вийшов у відставку з посади у 2010 році.

Шерман разом із дружиною заснував фонд Brigitte & Bobby Sherman Children’s Foundation, який забезпечує дітей у Гані якісною освітою й музичною програмою, а також ресурсами для здобуття вищої освіти.

Хвороба та смерть У березні 2025 року було оголошено, що у Шермана виявили рак нирки 4-ї стадії. Він помер у своєму домі в Лос-Анджелесі 24 червня 2025 року у віці 81 року.

Особисте життя Першою дружиною Шермана була Патті Карнел; у них народилося двоє синів, згодом пара розлучилась. У 2010 році Шерман одружився з Бріджит Паблон у Лас-Вегасі.

Дискографія

Сингли

1962: Judy, You'll Never Know (I'll Never Tell You) / The Telegram (Starcrest) 1963: I Want to Hear It from Her / Nobody's Sweetheart (Dot) 1964: You Make Me Happy / Man Overboard (Decca) 1965: It Hurts Me / Give Me Your Word (Decca) 1965: Hey Little Girl / Well, Allright (Decca) 1965: Anything Your Little Heart Desires /Goody Galum-Shus (Parkway) 1965: Happiness Is / Can't Get Used to Losing You (Cameo) 1967: Cold Girl / Think Of Rain (Epic) 1969: Judy, You'll Never Know (I'll Never Tell You) / The Telegram (Condor) 1969: Little Woman / One Too Many Mornings (Metromedia) 1969: La La La (If I Had You) / Time (Metromedia) 1970: Jingle Bell Rock 1970: Easy Come, Easy Go / Sounds Along the Way (Metromedia) 1970: Hey, Mister Sun / Two Blind Minds (Metromedia) 1970: Julie, Do Ya Love Me / Spend Some Time Lovin Me (Metromedia), 1971: Goin' Home (Sing a Song of Christmas Cheer) / Love's What You're Getting for Christmas (Metromedia) 1971: Cried Like a Baby / Is Anybody There (Metromedia) 1971: The Drum / Free Now to Roam (Metromedia) 1971: Waiting at the Bus Stop / Run Away (Metromedia) 1971: Jennifer / Getting Together (Metromedia) 1972: Together Again / Picture a Little Girl (Metromedia) 1972: I Don't Believe in Magic / Just a Little While Longer (Metromedia) 1972: Early in the Morning / Unborn Lullabye (Metromedia) 1974: Mr. Success / Runaway (Janus) 1975: Our Last Song Together / Sunshine Rose (Janus)

Примітки

Посилання

Дискографія Боббі Шермана