«Три оповідання» — збірка оповідань, опублікованих у 1995 році видавництвом Diogenes Verlag, написаних Патріком Зюскіндом у 1980-х роках.
Зміст Книга складається з трьох коротких оповідань та «Роздумів»:
Потяг до глибини Бій Заповіт маестро Мюссара Літературна амнезія
Потяг до глибини Молода жінка, ім’я якої в новелі жодного разу не називається, збивається зі шляху після того, як на її першій художній виставці критик каже, що її творам бракує глибини. Спершу вона прагне знайти глибину у своїх картинах, але згодом дедалі більше занепадає, поступово деградуючи у своїй квартирі, аж до трагічного фіналу, коли накладає на себе руки.
Бій У павільйоні Люксембурзького саду в Парижі двоє чоловіків сидять один навпроти одного та грають у шахи, за якими уважно спостерігають близько десятка глядачів. З одного боку — Жан, літній джентльмен, який використовує спокійний, оборонний та уникаючий ризику стиль гри, що роками дозволяє йому залишатися непереможним. З іншого боку — незнайомець, який, навпаки, виділяється своїм сміливим стилем, впевненою поведінкою та енергією, вражаючи всіх глядачів. Його особистість дедалі більше захоплює їх, і навіть коли він програє все більше важливих фігур, ніж Жан, глядачі залишаються впевненими в перемозі незнайомця. Після несподіваного завершення гри, коли незнайомець здається, встає та залишає павільйон без жодного слова, Жан залишається сам, що дає йому можливість поміркувати над собою та своєю особистістю. Це призводить до його рішення кинути шахи.
Заповіт маестро Мюссара Вмираючий пан Массар, з величезними зусиллями та останніми силами, написав заповіт, у якому детально описав свої відкриття останніх років. Його дослідження розпочалися в саду, коли він помітив мушлі, що чіплялися до каміння під ґрунтом, мушлі, які ледве відрізнялися від самого каменю. Пізніше він виявив, що і каміння, і мушлі складаються з однієї й тієї ж речовини, і почав дослідження за межами свого саду. Він також вивчив усі основні праці на цю тему, його уява розширилася до такої міри, що завершилася всебічним, універсальним «обстрілом» Всесвіту та життя.
Літературна амнезія У своєму заключному есе Патрік Зюскінд описує ситуацію, коли людина часто лише смутно пам’ятає прочитані книги, і навіть з творів, прочитаних кілька разів, залишаються лише найпростіші уривки, скорочені від усієї книги до кількох рядків. Навіть коли вона бере до рук книгу, переповнену нотатками, підкресленнями тощо, і зміст, і анотації здаються надзвичайно цікавими, проте незнайомими. Лише коли вона впізнає власний почерк у нотатці в кінці книги, вона усвідомлює, що вже читала її раніше і була нею так само захоплена. У цьому есе він підсумовує це розуміння «літературної амнезії».